Микола Костомаров (російський історик і поет) згадує  про тернові вогні в народних піснях, наголошує на давньому похоженні цього виразного художнього образу й символу:
      "Ой по горі, по горі
       Тернові огні,
       Коло тих огнів
                                  Дванадцять молодців;
 Ой по горі, по горі
 Тернові огні,                                     
 А при тих огнях
  Сидять чумаки..."

І в Біблії тернина горить.
"І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що то тернина горить огнем, але не згорає кущ.
І сказав Мойсей: "Зійду-но й побачу це велике видіння, - чому не згоряє та тернина?" (Вихід, 3, вірші 2, 3)".

 

Прибирання класу перед канікулами - це вже традиція.

 У деяких народів колись існував звичай. Коли відзначали травневе свято дерев, то парубки перед вікнами гордих, конозистих або таких, що втратили невинність, дівчат, ставили терен, як і бузину чи гілку осики. А за сербською піснею, у терен перетворилася кров підступної жінки.
  Як свідчить повір'я, тернові плоди - це очі дівчини, яка не шанувала матері, була безрозсудливою. 

"У лузі терен - Ганнині очі", - це вже  з іншої пісні.
   Ще один пісенний варіант походження рослини. На перешкоді вірному коханню козака та дівчини були батьки. Молодята вирішили обвінчатися всупереч волі старших, але це їм не вдалося. І от після цього парубок обернувся і проріс терном на горі, а дівчина - у долині калиною.Уже опісля вийшла козакова мати терну рвати, а мати дівчини - калину ламати.
              Се ж не терночок - се мій синочок,
              Се не калина - се моя дитина, - співається в пісні.

 Терен  як ознака запустіння  є  і у відомій казці Братів Грімм "Зачарована красуня". Ось яка картина витворилася в королівстві, коли королівна укололася веретеном і всі поснули на ціле століття: 

"А навкруги почав розростатися терен - що рік, то вище, і нарешті виріс такий високий, що закрив собою цілий палац, навіть  прапора на даху не видно було.
І пішла по країні поголоска про зачаровану красуню, бо так прозвали королівну, і час від часу різні королевичі намагалися пробитися до палацу крізь терновий живопліт, але ніяк не могли, бо терни так міцно сплелися, наче мали руки, і не пускали юнаків. Ті зависали на колючках і вмирали лютою смертю."

                    Cьогодні всі вітання нашому Єгору.
                    З Днем народження!

ВІТАЮ! 
Сьогодні розпочалися осінні канікули! Нагадую батькам, що після 21.00 дітям без супроводу дорослих знаходитися на вулиці заборонено. Бережіть себе і своїх дітей!

 

   У школу йти 6 листопада. Не забуваймо про шкільну форму!

 
Бажаю цікавих канікул!!!

        Сьогодні в школі працювала виставка дитячих робіт, присвячена здоровому способу життя.
                            Учні 7-Б теж відвідали її.

Народна мудрість наголошує на виокремленості терну з-поміж інших кущів та дерев:"На терню не родяться яблука", "Тернина грушок не родить". А то іще кажуть: "Велів би тернину в нозі, ніж його в домі".
Як ознака запустіння увійшло в образний вислів "позаростали шляхи тернами".

 Таку силу, отже, мають терняки в природному довколлі. І в Шевченка є такі рядки:
       Заросли шляхи тернами
        На тую країну,
       Мабуть, я її навіки,
       Навіки покинув.
       Мабуть, мені не вернутись
       Ніколи додому?
  Так писав поет у далекому Кос-Аралі 1849 року.

 

        Скажемо "НІ !" шкідливим звичкам!
         7-Б слухає лекцію про здоровий спосіб життя

                                                 Cьогодні  всі вітання нашій Лізі.
                                   З Днем народження!

Пісень про терен у нашому фольклорі стільки багато тому, що й рослина ця в давнину на Україні в природному довкіллі була дуже поширена. Колючі кущі росли повсюдно колоніями в байраках, балках, ярах, на кам'янистих схилах, утворюючи терняки. З темно-синіх їстівних плодів з терпким кисло-солодким присмаком виготовляли чудовий напій - тернівку.

 
У народних назвах звучить пошанівок до рослини: тереночок, теренок, тернівник, теренець.