12. Здавалося б, мирний і навіть симпатичний божок... Та чому ж двері його храму відчинялися тоді, коли розпочиналася війна, а коли закінчувалась, - зачинялися? Ну, ясно, оскільки Янус - бог початку і кінця, то так і повинно було бути, проте симпатії до цього - войовничого, виявляється, - божка зникли, правда?                   У наш час дволиким Янусом називають нещиру, підступну, "дволичну" людину: "Якось він [Заболотний] казав мені, що тільки серед цього нелукавого народця по-справжньому й відпочиває душею, вибравшись з дипломатичних джунглів, де на кожному кроці чигають на тебе дволикі Януси та сюрпризи різних хамелеонних перетворень..." (Олесь Гончар).  

11. Ролі ("посади") ідолів не були постійними, із плином часу змінювалися, доповнювалися. Так, Янус - спочатку бог дверей у римлян, божество входу і виходу; пізніше - бог початку і кінця. Зображувався він з двома обличчями, одне з яких, молоде, дивилося вперед, у майбутнє, а друге, старе, - назад, у минуле; у руках у нього були ключі, а на руках - 365 пальців.                                 

 Коли Юлій Цезар проводив реформу календаря, він наказав на честь бога Януса назвати пепрший місяць року Януарус (адже цей місяць "одкриває" рік). 

 10. Та, мабуть, найжорстокіший серед усіх цих ідолів - Молох. Фінікія і Карфаген вважали його богом сонця, богом деспотичним і всевладним; щоб умилостивити його, на жертовниках спалювали дітей найзначніших родин (пізніше їх замінювали рабами).            

 У переносному значенні: жорстока, усепоглинаюча сила, яка вимагає все нових і нових людських жертв:  

                                   Я - гнів святий                                                                                      Афганістану,                                                                                        Де підло вбили                                                                                      Таракі.                                                                                                  На віче б'ю,                                                                                            Я б'ю на сполох!                                                                                    Не кане злочин                                                                                      В небуття!                                                                                              Тремти,                                                                                                  Тремти,                                                                                                  Кривавий Молох!..                                                                                Я - гнів,                                                                                                  Я - пам'ять,                                                                                            Я - суддя!

(Анатолій  Славута-Логвиненко)                                                                                            

9.  І третій вислів, близький за значенням до двох попередніх, очевидно, відомий вам, - золоте теля (телець). За біблійною легендою, золотий телець - ідол, якому поклонялися іудейські племена. А ви його знаєте з назви відомого роману І. Ільфа і Є. Петрова "Золоте теля" (виявляється, Остап Бендер теж був "ідолопоклонником" - молився "золотому теляті"). Ось приклад сучасного вживання: "Суспільство, у якому особиста залежність людини перетворюється на залежність від світу речей, а духовну культуру підпорядковано безликій силі золотого теляти, це суспільство швидко перемелює новоз'явленого чужинця" (Із журналу). 

8. Є ще один близький до попереднього вислів - служити мамоні. Мамон - сірійський бог багатства, ідол, якому поклонялися, прагнучи золота, збагачення. Про нього згадується в Євангелії - "не можете служити Богу і мамоні"; тут мамона - ідол, який уособлював грошолюбство і здирство.                                             

 У сучасній мові мамона - синонім багатства, грошей, служити мамоні - прагнути до збагачення, дбати лише про матеріальні цінності:

Недовго жив я ще, лиш сорок літ,

І сил не тратив на пусту мамону, 

Невже ж уже минув я свій зеніт

І розпочав спадистий шлях до склону?

(Іван Франко) 

7. Вислів служіння Ваалу вживається, коли говорять про гонитву за матеріальними благами або коли віддають перевагу грубим насолодам. Особливо часто вживається для соціальних характеристик: 

Ви бомбу в небі підірвали,

Народів граючись життям,

Сини неправди і Ваала,

Прокляття вам!

(Володимир Сосюра, "Безумцям атомним")  

6. Богом сонця, блискавки, грози, грому, покровителем землеробства був і Ваал - один з ідолів стародавнього Сходу - Фінікії, Сірії, Палестини. За тисячоліття до нашої ери йому поклонялися, приносили жертви, навіть людські. Пізніше він став, як і Перун, покровителем влади царів і зображувався вже як воїн з булавою і списом у руці. Культ його в Палестині протримався до VII ст. 

5. Часом - жартома - згадують і сьогодні Перуна, коли йдеться про грозу (поряд із Іллею-пророком, який "перебрав обов'язки" Перуна у східних слов'ян після прийняття християнства): "... Сам же старий жодного разу не виявив бодай крихти страху, навіть під час літніх розклекотаних гроз, коли Перун кидав на землю вогняні блискавиці" (П. Загребельний, історичний роман "Диво").

  

 

4. Та ось у Київській Русі запроваджується християнство. І літопис (запис 988 р.) розповідає, що після хрещення велика статуя язичницького бога Перуна, яка стояла на горі в Києві, була скинута в Дніпро, незважаючи на опір розгніваних киян.                  І сьогодні, коли кажуть викинути ідола в Дніпро, мають на увазі рішуче розірвати з минулим і не повертатися до нього: "Догматизм - це такй ідол, що його одним помахом не викинеш у Дніпро" (О. Гончар).

3. Для східних слов'ян - наших з вами пращурів - таким іолом, серед багатьох інших, був Перун. Це один з головних богів: бог грому і блискавки, господар дощу, покровитель землеробства. Пізніше він стає богом-охоронцем і покровителем князівського роду (покровителем війська був Велес). Як свідчать літописи, князі Олег і Святослав, укладаючи угоди з греками, клялись Перуном, бо такий був "руський закон". 

 

2. З того часу в мовах багатьох народів є поняття ідол. ідолопоклонство. У прямому значенні - це науковий термін, який позначає об'єкт культу в релігії первісного суспільства; у переносному, образному - предмет особливого, пристрасного, бездумного поклоніння (звичайно, це негативна оцінка):

Такі, як ми, - ні, ніколи

Не схиляють колін перед ідолом

І не виколюють собі ока

З тої причини, що одноокий ідол - наче циклон.

В крайнім випадку

Прищулюють вони одне око,

Щоб бачити далі, прозирати ясніше.

(П. Севак)

1. Вислів "Викинути ідола в Дніпро"

Ідоли... Сірі, незграбні, грубо тесані невідомими майстрами давнини, стоять вони, розкидані по всіх континентах земної кулі, мов сторожа віків.

Ідол - предмет поклоніння в релігіях первісного суспільства: і зображення бога, і саме божество водночас в уяві наших далеких предків. Сповнені страху перед могутніми силами природи, вони гаряче, пристрасно молилися своїм ідолам, яких, до речі, ще й боялися.

15.  Краще, мабуть, зовсім обійтися без крилатого слова, ніж не розрізняти колос (житній) і колос (Мемнонський), Атлас (Атлант) і атлас (тканина). Неприємно вражає нас, коли хтось каже вандали (треба вандали), конкістадори (треба конкістадори). І вже

зовсім погано, коли хтось називає принца Гамлета - Гамлет! Розкриваємо книжку віршів Лесі українки й натрапляємо там на рядки: 

"Певна річ, - поет говорить, -

То не легке полювання. 

А то б досі вже на лаври

Хто б схотів, то й був багатий.

Ні, - химерний, норовистий

Кінь поезії крилатий!"

Як це "бути багатим на лаври"? І що це за "кінь поезії крилайтий"?