3.     Слова, якими називали главу сім’ї й дому індоєвропейські народи, неоднакові. І ця їх неоднаковість має під собою глибокі причини, які криються у самих стосунках всередині сім’ї в кожного народу. Одно з найстаріших індоєвропейських слів, яке позначало главу сім’ї, - це в давньоіндійській мові пітар, в іранців – петар, у греків і римлян – патер, у германців – фатер. «Страшнувате» було слово: у давніх індійців слово пітарах

означало не лише «батьки», але й «предки», «душі предків» (їх шанували й побоювалися). Латинське слово патрес мало таке ж значення (предки), цим же словом у Римі називали і членів сенату. Навіть у складі імені верховного божества римлян – Юпітера є слово патер. 

Отже, це слово велике, значне,священне.                                                                                                                          

 

 2.         В українській мові вживається два слова на позначення рідної землі – батьківщина і вітчизна, проте слово отець, від якого утворене слово вітчизна, належить у нас до слів рідковживаних, у той час як батько можна зустріти в усіх стилях мови. Через це і слово вітчизна, порівняно зі словом батьківщина, має відтінок більш урочистий, високий. 

 ТЕМА: «ЗБРОЯ. ВІЙНА»                   

Чорна рілля зорана

І кулями засіяна,

Білим тілом зволочена

І кровію сполощена…

      Народна пісня

1.         Бути патріотом – це значить любити свою вітчизну, працювати на її благо, захищати її від ворогів. Слово патріот відоме із середньовіччя. З тогочасної латинської мови слово патріота потрапило у французьку мову. Особливої популярності й ваги набуло воно під час революції 1789-1793 рр. До нас це слово прийшло через німецьку мову (або прямо із французької мови); уперше зустрічається в документах і матеріалах Петра I.

34.   Вважається, що автором першого к р о с в о р д а був англієць В. Орвілл, а сталося це на початку XX століття.  Про Орвілла розповідають чудеса: кажуть, що він складав свої кросворди, не маючи під рукою ні довідників, ні словників, ні енциклопедій.

Назва гри складена з двох англійських слів: croos  - «хрест» і word – «слово». Як відомо, клітинки в кросвордах заповнюються літерами по вертикалі й по горизонталі, утворюючи «хрест». Болгари переклали обидві частини слова, у них це кръстословица…

 

 33. Коли вже мова зайшла про неспортивні ігри, згадаємо ще про такий спосіб проведення дозвілля, як розгадування ребусів і кросвордів. Хоч і не дуже складна штука  - р е б у с, та назва в нього цікава й трохи несподівана. Якщо слово р е б у с перекласти з латинської мови українською, то вийде «речами, предметами».

Так, так, не «річ» або «предмет» (по-латині церес), а саме орудний відмінок – «речами, предметами». Ребус – це загадка, у якій заховане слово чи речення передається «речами» - малюнками предметів, речей. Кажуть, що слово р е б у с походить з Пікардії, де приблизно у 1600 р. студенти малювали дошкульно-в’їдливі картинки-загадки на сюжети міських новин… 

 32. Хоча д о м і н о і не спортивна, а «дворова» гра, усе ж згадати її треба, тим більш, що назва гри цікава, й останнє слово про її походження ще не сказане. Кажуть, що цій грі скоро буде 300 років і що її винайшли католицькі ченці, які за цією грою проводили час, вільний від молитов. Існують перекази, за якими буцімто назву свою гра одержала за іменем свого винахідника абата Доміно. Проте інше пояснення більш вірогідне: д о м і н о від латинського д о м і н у с – «пан».

Шлях його такий: слово д о м і н о до нас прийшло через французьку або німецьку мову, куди потрапило з італійської. Назва гри пов’язана з її правилами: той, хто першим закінчував гру, ставав д о м і н о, тобто паном…

 31. Це були спрощені шахи, у яких дійовими особами були лише пішаки й дами, що в нас фамільярно звали дамки  («І дамки по столу совали» - в «Енеїді» І. Котляревського). У давньоруській мові шахи звалися, як тепер в українській мові, - ш а х и. Вважається, що назва ш а ш к и – це зменшена форма від строго ш а х и…

 

 

30. Шахи теж завоювали собі багато прихильників серед рицарів Іспанії, а далі Франції та Англії. У цей час на шахівниці й з’являється королева. Спочатку про «даму» нагадала арабська назва гри в іспанській вимові анедресатама, що витлумачили як гра Дами, тобто ця гра – турнір рицарів на честь прекрасної дами. Через сто років у Франції на шахову дошку  поряд з королем було поставлено королеву. Отак і живуть у нас паралельно дві назви цієї фігури – ферзь –полководець і королева-дама. Назву  гра Дами перенесли на нову гру – шашки…  

29.   У VII ст. араби завоювали Іран , познайомилися тут із шахами й були захоплені ними, «узяті в полон» грою. У знатних і багатих родинах брали для молодих людей спеціальних наставників цієї гри, правителі вважали своїм обов’язком добре грати в шахи…   У  VIII ст. араби завоювали Іспанію, і арабська культура й наука, яка значно перевищувала тоді рівень європейської, особливо пишно розквітла…

 

28.  Східні звичаї того часу не дозволяли вбивати шаха навіть у бою. Особа шаха вважалася священною, його можна було ув’язнити в башті, закувати в кайдани, найкраще – у золоті, можна було навіть осліпити, але позбавити життя вважалося великим гріхом. Тому і в грі шаха достатньо було замкнути, тоді він «помре» сам, про що й сповіщалося формулою еш шах мат – «шах помер»…

27.  Пізніше в Ірані, де також захопилися цією грою, фігури колісниць були замінені човнами (звідси й назва фігури в російській мові л а д ь я; українське т у р а походить від французького т у р (tuor)

 – «башта, вежа», теж «рід військ середньовіччя»). Поле розділялось «ровом», начебто наповненим водою, згідно з тогочасною наукою оборони. В Ірані фігура тілоохоронця була названа начальником гвардії – ф е р з і н. Завдання гри було – поставити шаха-короля у безвихідь, але не вбивати його. 

26. Ходили шахи так: слони – по діагоналі, колісниці – по прямій, «кіннота» скакала, як і тепер, «піхота» робила крок уперед. Король пересувався тільки на сусіднє поле. Фігура, яка стояла поряд з королем, могла рухатись на два кроки вперед і назад по косій лінії і вперед по прямій. Це був відбірний загін, «особиста охорона короля». Виходить, що найсильнішими фігурами індійських шахів були колісниці, які стояли на флангах війська…

25.  А от ш а х и належать до дуже давніх спортивних ігор. Вони з’явилися в Індії півтори тисячі років тому. В Індії вони звалися ч а т у р а н га – чотири роди військ. До складу індійських військ того часу входили бойові слони (тодішні «танки»), бойові колісниці («артилерія»), кіннота й піхота. Шахи відтворювали дії кожного роду військ у фігурах і ходах…