16.  А книги, які читалися на цих лекціях, теж були "середньовічні", не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому й були гігантського розміру - до пів метра й більше. Через вагу й розміри носити із собою таку книгу було майже неможливо. Коштували ці книги дуже дорого, а щоб їх не вкрали, то часом доводилося прикріплювати їх до столу ланцюгами.

15.  Слово викладач у переносному значенні не вживається.                   Ми кажемо: "Викладач прочитав цікаву, змістовну лекцію". А чому "прочитав"? Адже він говорив, а не читав. Слова лектор, лекція в основі своїй - "читач", "читання".                     

                           Слово лекція походить з латинської мови, де lego - "читаю" (з'явилось у нас за часів Петра I, прийшло через польську мову). А все ж: чому читати лекцію?                                                                         У середньовічних університетах оволодіння науками зводилося до вивчення творів визнаних церквою авторитетів. Основною формою занять було читання: викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Та тому, що книжки тоді ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідки й походить вислів читати лекції.

14.  Поняття "той, хто вчить" може бути передане кількома словами: учитель, викладач, педагог. Чи ці слова зовсім однакові за значенням? Ні, не зовсім. Учитель - це людина, яка навчає, викладає який-небудь навчальний предмет у школі.                  Викладач - це той, хто читає лекції, веде уроки в навчальних закладах (найчастіше у вищих або спеціальних середніх школах). Педагог - це людина, яка веде викладацьку й виховну роботу (або розробляє проблеми педагогіки). Грецьке слово пайдагогос - складене з двох слів: пайс - "дитина", "хлопчик" і агогос - "ведучий", а разом - "дітовод", "вихователь".

Виходить, що слово це одним боком повернене до свого дуже давнього, буквального значення - "дітовод", а другим - до цілком сучасного, абстрактного - "педагогіка" (наука про виховання й навчання). З цих трьох слів два можуть уживатися в переносному значенні. Можна сказати вчитель життя, можна природжений педагог - і в тому, і в тому разі йдеться не лише про вчителів, а про будь-яку людину такого типу. 

13. Час у школі летить швидко, і вчорашній першокласник  ставав справжнім учнем, піонером. Слово це потрапило до нас через англійську мову з французької, де було слово pionnir - піоніе - "солдат інженерних військ"; завданням цих військ було рухатися попереду й прокладати шлях армії.

Ще раніше слово мало значення "піхотинець" (pion - "піший" по-французьки), а походить слово від латинського pes (род. відм. pedis) - "нога". В Америці це французьке слово набуло трохи інших "барв": воно позначало не воїна, а людину, яка вперше проклала шлях у незвідане, обробляла одвічно неорані землі, проникала в дикі пущі.

Далі піонером почали називати й людину, яка створює нову галузь науки. Уже в такому широкому, оновленому значенні слово й було запозичене та використане як назва піонерської організації в УРСР.

12. Сьогодні слово абітурієнт означає "той, хто вступає до вищого навчального закладу; вступник". Це значення з'явилося у нього зовсім недавно. Раніше це слово в нас, а перед цим у німецькій мові означало зовсім інше, а саме: "той, хто складає випускні екзамени; випускник". Утворене це слово було від латинського абітуріенс (родовий відмінок - абітуріентіс), що означало "той, хто збирається йти". Слово було запозичене з німецької мови в середині XIX ст. і вийшло з ужитку в перші післяреволюційні роки. Повернулося воно в активний словник в кінці 20-х чи на початку 30-х  рр. минулого століття - за нових умов життя й навчання і в новому значенні: "випускник школи, який вступає до вищого навчального закладу". Тепер слово відірвалося від свого першого значення - "випускник середньої школи"; за ним закріпилося значення "вступник до вузу".

11.  Тих, хто навчається сьогодні, називають неоднаковими словами, залежно від місця навчання, навчального закладу, характеру навчання. Усіх, хто навчається у вищих учбових закладах, звичайно звуть студентами. Латинське слово студере означало "вчитися", "вправлятися", "старатися"; студенс - дієприкметникова форма дієслова студере, а студентіс - родовий відмінок цього дієприкметника. До нас слово прийшло через польську мову.

 

10. Грецьке з походження слово академія утворене від власного імені Академ. Цей Академ був героєм, тільки не в нашому розумінні цього слова, а в давньогрецькому; герой за їх віруванням - це дух померлого визначного предка, який міг впливати на долю живих, а тому був своєрідним посередником між богами й людьми. Хоча герої й були захисниками людей, їх боялись і шанували, гробниці героїв були предметом шани й поклоніння.

Могила Академа була начебто в передмісті Афін, за міською брамою, у священному саду, який звався Академією (за іншими переказами, цей сад і ділянка землі належали колись Академу). У цьому саду філософ Платон заснував свою школу. Згодом цим словом почали називати різні наукові й навчальні заклади. Старе українське слово акадиміа запозичене безпосередньо з грецької мови й відбиває новогрецьку вимову слова.

 

9. Цей своєрідний "цех" дістав назву університет (від латинського універсітас - "сукупність"). Поступово становище університетів змінювалося; вони одержували права й привілеї від королів, міста були все більше зацікавлені в них - адже велика кількість приїжджих пожвавлювала торгівлю й ремесла.

Тільки набагато пізніше слово університет почали тлумачити не як "союз, спілка", а як "сукупність фаеультетів" (Московський університет відкрито в 1755 р., Київський - у 1834 р.).

 8. Середньовічні університети виникли в тих містах, де в школах були вчителі, що прославилися своєю вченістю. До них звідусіль, навіть з інших країн, приїздили й приходили пішки студенти. Потрапляючи в чужу країну чи чуже місто, ці молоді люди ставали беззахисними й безправними, бо були самотніми й незгуртованими, а всі інші жителі міст були на той час об'єднані в цехи; цехи ж, як відомо, мали і свої права, і свої привілеї.     

       Тому із студентів брали плату за житло, їжу та послуги таку, яку хотіли, без обмежень. Коли ж виникали суперечки й справа доходила до суду, суд ставав на бік міських жителів. Через це чужинці й змушені були теж об'єднатися в спілку, куди входили вчителі, учні, слуги, палітурники, навіть банщики й трактирники...

 

7. Вислів універсітас літерарум ("сукупність наук"), скоротившись до одного слова, і дав сучасне університет. Про середньовічні університети залишилася велика кількість свідчень і розповідей. Ось одна з них, яка трохи інакше пояснює й появу назви університет. 

 6. В основі слова університет лежить латинське слово універсум - "світ", "всесвіт". Вищі навчальні заклади почали називати університетами тоді, коли в них почали вивчати всі відомі на той час науки. Цим, до речі, відрізняються й сучасні університети від інших навчальних закладів, у яких кількість факультетів і їх характер вужчі за спеціалізацією. Поступово змінюючи своє значення, слово універсальний в європейських мовах стало позначати "різносторонній", "всеосяжний", "такий, що виконує різноманітні завдання" (ми вже говорили про те, коли йшлося про універмаг).

5.  У 1631 році була відкрита Києво-Могилянська академія; при ній була й бурса. Пізніше цим словом почали називати гуртожитки при середніх і нижчих духовних закладах. Про життя бурсаків написана дуже велика книжка М. Г. Помяловського "Нариси бурси". Та є у нас з вами й інші знайомі бурсаки - це знаменитий Хома Брут і його приятель Тіберій Горобець з повісті М. В. Гоголя "Вій".