Крилатий вираз "Ганнібалова клятва"                                               

  1. Карфаген був могутнійм суперником Риму. Ці дві держави вели постійні війни (вони відомі як Пунічні війни). Ненависть Риму до Карфагенувідбилась у крилатому вислові, який вживається і сьогодні, - Карфаген повинен бути зруйнований.

Ці слова належать римському сенаторові Катону Старшому, який кожну свою промову, про що б у ній не йшлося, закінчував словами: "Я вважаю, що Карфаген треба зруйнувати!"                                "... Чи не взяти на себе роль Катона? Тільки не ради зруйнування Карфагени, а ради відбудування її, - се ж більш почесна мета" (Леся Українка). 

 

18. Так от наш Діоген належав до школи кініків (від Кіносарг - місто, де була їх школа), а це слово, тільки в іншій звуковій формі - циніки - дожило до наших днів. Кого ми називаємо циніком? Людину, яка зневажливо ставиться до досягнень культури, духовних і моральних цінностей, до загальноприйнятих норм поведінки, а також просто людину безсоромну, вульгарно розперезану.                                                      

До чого ж тут філософська школа в Стародавній Греції, коли йдеться про звичайну вульгарність? Виявляється, що, прагнучи задовольнитися мінімумом, закликаючи до пасивності й покірності, деякі кініки своє презирство до загальноприйнятих правил культурного співжиття доводили до відкритих, демонстративних порушень пристойності в громадських місцях. Це й збереглося в пам'яті людей, а потім передавалося разом зі словом цинік, у якому не залишилося нічого від філософії, і все - від поведінки окремих філософів. 

17. Розповідь про ліхтар Діогена міститься у праці Діогена Лаертського "Життя, учення і думки знаменитих філософів". Одного разу Діоген із Сінопа засвітив удень ліхтар і, ходячи по вулицях, говорив: "Я щукаю людину". Пізніше цей вислів почали вживати тоді, коли йшлося про пошуки серед зіпсованого суспільства спрвжньої людини: "Так "рукополагався" в режисери Довженко. Сьогодні на мить можна було пригасити ліхтар Діогена: перед нами стояла справжня людина. Справжній зрілий майстер кіно" (Е. Ейзенштейн).   

 Леся Українка жартівливо перефразовує цей крилатий вислів: "Він один з тих людей, на яких ніяк не міг потрапити бідолаха Діоген зі своїм ліхтарем. Я маю кращу долю чи, може, кращого ліхтаря, бо таки, хоч не часто, а все ж бачу "людей"...".   

16. Образ цей - Діоген у бочці, бочка Діогена - використовується найчастіше для порівняння, коли йдеться про чиєсь аскетичне, дуже невибагливе житло. "Колись би тут могло розміститися ціле князівство, а зараз це все одне трудове чабансько-хліборобське господарство і керують ним такі, як Віталієва мати - депутатка й голова робіткому, та вічно заклопотані керуючі відділками, та гроза їхній - директор радгоспу Пахом Хрисантович, сухарюватий, хворий на виразку шлунку чоловічок, що і вдень сидить у своєму кабінеті при світлі лампи, як Діоген у бочці, бо вікна йому знадвору затуляє зеленими лапами листатий зелений виноград" (О. Гончар). 

15. Є ще крилаті слова, пов'язані з іменем Діоген. Він знайомий нам, чи ж не так? Давньогрецький філософ, жив у бочці, удень з ліхтарем  шукав людину.  Не поспішайте радіти. А котрого з трьох давньогрецьких філософів із тим самим ім'ям ми маємо на увазі?

Був Діоген з Аполлонії - давньогрецький філософ-матеріаліст (5 ст. до н. е.) і Діоген Лаертський (3 ст. до н. е.) - один з перших істориків філософії, філософ-епікуреєць. Був Діоген із Сінопа (404-323 рр. до н. е.) - теж давньогрецький філософ-кінік.

Філософи школи кініків вважали, що найвищим моральним завданням людини є зведення потреб до мінімуму, викорінення пристрастей, звідси - пасивність, байдужість до всього. Ідучи за цим ученням, Діоген демонстрував презирство до культури, прагнення повернутися до "природного", тваринного стану. Намагаючись проводити свої погляди в життя, він начебто жив у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю. Оце і є той самий Діоген.    

14. Пригадаємо ще один крилатий вислів - усе моє ношу з собою, який приписують грецькому філософу Біанту, що жив у VI ст. до н. е. Розповідають, що під час нападу персів на Прієну населення, рятуючись від ворога, залишило місто, забравши з собою все своє майно. Біант також залишив місто, але без речей. Коли його запитали, чому він нічого не бере з собою, він відповів: "Усе своє майно я ношу з собою". Цим він хотів сказати, що лише духовні цінності є справжнім багатством.         

 Вислів часто цитують латинською мовою - omnia mea mecum porto: "Ми люди тихі, незаздрі, чесні. Нам досить дещиці. У чини не ліземо. Грунтів не стягуємо й грошей у бодні не складаємо. Як казали римляни: omnia mea mekym nopto" (В. Шевчук).  

13. Усі знають вигук Еврика!, знають, що цей вигук означає "Я знайшов!", багато хто знає, що вислів приписується Архімеду. Нагадаймо: йшлося про склад металу, з якого було зроблено корону царя Гієрона - скільки в ній було золота, а скільки срібла? З цим вигуком пов'язаний також основний закон гідростатики: "Тіло, занурене в рідину, втрачає у своїй вазі стільки, скільки важить вситиснута ним рідина".  

12. Архімеда Сіракузького (287-212 до н. е.) ми згадуємо, коли говоримо: "Дайте мені точку опори, і я ...". Архімед дуже пишався своїм відкриттям законів важеля (тяготения). Він гордовито сказав: "Дайте мені точку опори, і я зсуну землю". (Коли хочуть образно назвати рушійну силу, то кажуть Архімедів важіль). 

11. Цей вислів популярний і в наш час: "Чи це потрібно, щоб людина не замкнулася в собі, а спрямувала свій інтелект на зовнішній світ? О, ні, Сократ не хизувався, коли казав, що знає те, що нічого не знає. Свою тайну природа тримає за сімома замками" (В. Бережний). Частина учнів Сократа виступала проти афінської влади, за це його судили, звинувативши в неповазі до релігії і неправильному вихованні молоді; вирок - смертну кару - Сократ виконав сам: він випив отруту. 

  

10. Чому приписуються Сократові? Бо встановити достовірність його авторства неможливо. Славетний філософ нічого не писав. Він зібрав велику групу учнів і усно, у живій розмові, суперечці пропагував свої погляди. Він вважав найвищими чеснотами людини вміння стримувати свої пристрасті, а ще хоробрість і справедливість.         

                                                                             Сократ любив повторювати: "Я знаю тільки те, що нічого не знаю". Це афоризм людей мудрих і скромних, які знають, що невеличка частинка відомостей про світ, яку людина збере за життя, у порівнянні з океаном пізнаного й ще не пізнаного людиною - дуже мала.    

9. Часто можна почути: треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. У цій короткій формулі викладено два життєвих принципи: життя як служіння високим ідеалам, життя на користь і радість людям, багате подіями, активне життя (їсти, щоб жити) і життя для задоволення власних споживацьких потреб, життя нецікаве, скоріше просто існування (жити, щоб їсти). 

           Слова ці настільки прості й лаконічні, що, здавалося б, виникли "самі з себе". Приписуються вони давньогрецькому філософу Сократу (близько 469-399 до н.е.).

  

8. Вислів цей, звичайно, цитується частинами. "І хоча немає нічого вічного в бутті і все тече, змінюючись у потоці часу, та є, одначе, у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти, як святиню, і заповісти майбутньому як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам" (О. Довженко). 

  "Він (ліричний герой І. Драча) дедалі частіше згадував усіх тих дядьків і тіток зі свого дитинства, згадував тодішні свої радощі і болі, мовби намагався вдруге - хоч подумки - увійти в ту ж річку, у яку наяву ніколи не ввійти..." (З газети). 

7. Одним з видатних представників античної діалектики був грецький філософ-матеріаліст Геракліт з Ефесу (близько 530-470 рр. до н.е.). Уславився він думкою, яка дійшла до нас у переказі Платона: "Геракліт говорить, що все рухається і ніщо не стоїть, і, уподібнюючи існуюче течії річки, додає, що двічі в одну і ту ж річку ввійти неможливо". 

                                                                        "Цей первісний, наївний, але по суті правильний погляд на світ, - писав Ф. Енгельс, - був властивий старогрецькій філософії і вперше ясно висловлений Гераклітом: все існує і в той же час не існує, бо все тече, усе постійно змінюється, усе перебуває в постійному процесі виникнення і зникнення".