7.   Язичницькі боги, їх найменування поступово перейшли в легенди, міфи, казки. Християни, до яких належать і українці, вірують у єдиного Бога і Сина Його - Ісуса Христа. 
     

А як ще величають їх християни? До пропонованих додайте ще по два найменування.
1. БОГ.     2. ІСУС.    3. МАРІЯ.

6.

Серед праукраїнських теонімів виділяються cкладні за будовою слова, другою частиною яких є слово бог. З'ясуйте словотвірну будову кожної назви. Яким способом вони утворені? Чи пов'язані "обов'язки" богів зі значенням твірних основ? 
    Першобог - творець Всесвіту, Землі і всього на ній сущого.
    Білобог - головний бог добра, батько Перуна.
   Святибог - бог лісів, син Дажбога.
   Стрибог - бог вітрів.
   Числобог - бог лічби.
   Ютробог - бог ранньої зорі.
   Чорнобог - бог зла, ворог людей і світла.

5. 

 Язичницькі божества ще довго жили в світогляді наших предків і після запровадження християнства. Багато з них, увійшовши до скарбниці усної народної творчості, живі й тепер. Деякі імена прадавніх богів уживаються як загальні назви з близьким до найменувань значенням, інші стали власними назвами.

4. Запам'ятаймо найменування язичницьких богів, яким поклонялися наші предки:

   Бог сонця, світла, добра - Дажбог
   Богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога - Коляда
   Богиня весни - Лада
   Богиня води - Дана
   Бог весняних робіт, заступник сівачів і всіх, хто встає до схід сонця - Ярило
   Бог блискавки і грому - Перун
   Бог - охоронець худоби - Волос
   Бог неба, заліза, ковальства - Сварог
   Бог вітрів - Стрибог
   Бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин, добробуту - Купайло
   Богиня добра і захисту людини від усякого зла - Берегиня
   Бог шлюбу, родинної злагоди, благополуччя - Лад
   Богиня воєнної перемоги та мисливської удачі - Слава

3.

З приходом християнства велика система язичницьких богів, що складалася й збагачувалася з розвитком народу, була зруйнована, хоч ще довго існувала поряд із християнською. Назви богів наших пращурів не загубилися. Вони відновлюються за літописами, стародавніми літературними творами, народними піснями, переказами, вишивками...       

 Значення і походження власних назв язичницьких божеств установити важко, тому тлумачення їх нерідко   суперечливі. Однак язичницькі боги, за віруванням наших предків, опікувалися людиною, природою, землеробством і це позначилося на їхніхназвах. Тому можна вибудовувати гіпотези щодо походження таких теонімів, пізнавати їх суть за спорідненими словами.

2.

Наші предки, прадавні українці, були язичниками й відзначалися поетичністю, високою духовністю і вірою, нерозривно пов'язаною з природою, рідною землею. Вірування їх виливалися в міфи, населені великою кількістю персонажів - богів і героїв, що уособлювали добро і зло, світлі і темні сили.      Так, один із найдавніших і найголовніших богів давньоукраїнської міфології Білобог, або Дід, ніс добро, захищав від зла; Овсень давав щедрий урожай, статки; Жива оберігала життя і жіноче щастя; Чур був

охоронцем домашнього вогнища, затишку, тепла. Їм протистояли володар підземного царства, ворог людей і світла Чорнобог, богиня зла, страшних сновидінь, привидів, хвороб і смерті Мара; кровожерливий, підступний і жорстокий Пек - призвідець війн, бійок, кривавих сутичок.

II.        Боги і казкові герої. 

         Люблю чернігівську дорогу -

          Весною, влітку, восени.

         Там досі моляться Стрибогу

            Високі в сонці ясени.

                                                               Ліна Костенко

 Наші божества. 

1. Хто такий Стрибог? Що ми знаємо про нього?

    У казках, легендах, міфах, яким  ми захоплюємося, живуть і діють надприродні сили - боги, добрі і злі феї, лісовики й  домовики, лісові, водяні та польові русалки. Деякі з них мають власні імена.

   Власні назви - найменування божеств називаються теонімами (грец. teo - бог, oyma -ім'я): Христос, Матір Божа, Перун, Берегиня, Зевс, Юнона.

103. Майстри поетичного слова. Усім, що ми знаємо, чим духовно багаті, ми завдячуємо слову. Бо саме воно веде нас по життю, знайомить з небаченими краєвидами, історією і побутом народів, звитягами наших предків. Слово розкриває помисли, почуття і найтонші порухи людської душі. Воно виховує, збагачує духовно.

Бо хіба можна без душевного трепету слухати або читати поетичні рядки, наприклад, Максима Рильського з його твору "Україна"? 
     Вслухайтесь і вдумайтесь у них, і перед вами пройде вся історія нашого народу, з великим болем і любов'ю змальована поетом:


О водо українських рік,
Не раз  ти кров'ю зчервонилась,
Не раз від трупів козаків
Ти виступала з берегів
І панським трупом затруїлась.
О земле українських нив,
Стократ потоптана військами,
Полита рабськими сльозами,
Повита в темряву і гнів...

102.

Нехай з Нехом. Усі імена, незалежно від їхньої морфемної  будови і відмінювання, належать до однієї частини мови - іменника, хоч за походженням і морфологічними особливостями є серед них субстантивовані (які перейшли в іменники) прикметники (Зелений, Вороний, Ковалів, Микитин), дієприкметники (Мальований, Погорілий), особові форми дієслова, причому в наказовому способі (Прощай, Гадай, Нечіпай), частки (Хай, Нехай, Най, Либонь) і вигуки (Леле, Овва).

     Найбільшу групу з названих становлять субстантивовані прикметники або утворені за їх зразком прізвища. Тут засвідчуються якісні (Моторний, Ласкавий), відносні (Долинний, Верб'яний, Дульський) і присвійні (Гнатів, Дмитришин, Стахів), повні (Земляний, Галицький) і короткі (Глух, Куц, Крив) форми прикметників.

101. Прочитайте добірку складних "запорозьких" прізвищ. Оцініть дотепність козаків.

   Валяйбаба, Вирвихвіст, Давиборщ, Дериведмідь, Жуйборода, Загниборода, Загубисундук, Задерихвіст, Заїжборщ, Закривидорога, Колибаба, Копайгора, Лихобаба, Лиходід, Лихограй, Лихопавло, Лихошерсть, Лупибатько, Мишограй, Морикінь, Неварикаша, Невтриніс, Нездіймайнога, Неїжборщ, Неїжкаша, Несвятипаска, Отченаш, Переймибіда, Півторадні, Підкопайгора, Побийвовк, Рябовіл, Рябокінь, Рябокоровка, Свинобій, Семибаламут, Скоробагатий, Сухоніс, Товчигречка, Трипуз, Тягнибік, Тягнирядно, Хвалибога, Худотеплий, Чорнопиский.

100.

Створювалися смішні прізвища найчастіше зі словосполучень дієслова в наказовій формі з іменником: Палисвіт, Тягнирядно, Тягнибок, Покиньборода, Варивода і под. Нерідко у словосполучення включалася заперечна частка не , що перетворювалася на префікс: Недайборщ, Небийголова, Непийвода, Нездіймишапка та ін. 

     Зміст деяких словосполучень, на основі яких утворилися цього типу прізвища, загадковий, не відповідає реальному баченню світу. Хіба ви чули про те, що можна покинути бороду, палити воду, пекти борщ, роздавати чи кувати біду? Але прізвища Покиньборода, Паливода, Печиборщ, Роздайбіда, Куйбіда тощо існують, і відповідні словосполучення були для їхніх творців, очевидно, метафоричними. 
    Це жартівливі або й глумливі прізвиська винахідливих запорожців.

99. Особливо колоритні українські прізвища, утворені способом зрощення: Перебийніс ← перебий ніс, Неїжмак ← не їж мак, Малахатка ← мала хатка, Пробийголова ← пробий голова, Кривоніс ← кривий ніс  і подібні. Вважають, що започатковані вони в Запорозькій Січі як прізвиська. Про "присвоєння" таких прізвиськ, що згодом набували чинності прізвищ, пише відомий дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький: 

98. Убийвовк і Убийкінь. Винятково багата українська мова на прізвища - складні слова, утворені основоскладанням і зрощенням. У творенні родових найменувань основоскладанням задіяні всі повнозначні частини мови: Твердохліб ← твердий хліб, Сухойван ← сухий Іван, Козоріз ← козу різати, Козодав ← козу давити, Костогриз ← кість гризти, Одноріг ← один ріг, Скоробреха ← скоро брехати, Самодай ← дати самому, Вовкодав ← вовка давити, Убийвовк ← убити вовка, Убийкінь ← убити коня тощо. 

 

97. Серед прізвищ помітно поширені віддієслівні гумористичні утворення з суфіксами -л (о): Цюкало, Хрумало, Гамкало, Чичикало, Шокало, Гакало, Гейкало, Бекало, Шелепало, Екало, М'яло, Закусило, Недригайло, Женило, Забігайло, Завертайло, Загинайло, Сіпало, Теліпало, Поїхало, Нападайло, Жувало, Зиркало, Виганяйло, Побігайло, Сідало, Придибайло, Помагайло тощо.

96.  Познайомтесь ще з низкою гумористичних прізвищ, і ви переоконаєтеся, що це досить цікаво. Задумайтесь над тим, на що вказувало прізвисько, від якого походить кожна родова назва.

 
 Бицьо, Бугаєць, Кабанець, Киця, Вухоляп, Шмаровоз, Неплюй, Гтдота, Здохленко, Кирпань, Косонога, Підстрелений, Кучмій, Занудько, Лизень, Нетреба, Пробачай, Шило, Швайка, Рюма, Галай, Тюхтя, Тюхтій, Фітьо, Длябога, Чума, Куць, Скік, Тарадайка, Скоробреха, Щебетун, Шмига, Добрознай, Рябокінь, Забийворота, Нетудихата, Нездіймишапка, Кривоніс, Кривошия та інші. 

95. Гумористичні утворення.  А чи траплялися вам, наприклад, прізвища  Ех, Хай, Юр  або Позіхайло, Черевань, Пацій, Неплюй? Як вони, на ваш погляд, з'явилися? Звідки пішли? 

 

   Так, це прізвища, які виникли на основі вуличних прізвиськ. Вони самобутні, оригінальні за значенням та будовою і часто свідчать про винахідливість, спостережливість, тонкий гумор наших предків. Є серед них односкладові (Ех, Тиж, Уль, Хит, Ким, Бут), але більшість таких прізвищ похідні і, не зв'язані з носієм, викликають усмішку й подив.

94. Над походженням і творенням прізвищ рідко задумуються. Ви знаєте прізвища багатьох видатних людей - письменників, композиторів, художників, винахідників. 
 

  Світ українських прізвищ настільки багатий, що повний словник склав би, мабуть, кілька томів. Адже одне ім'я чи загальна назва, завдяки способам і засобам словотвору, можуть "породити" кільканадцять родових назв.
     Словник-довідник прізвищ наводить, наприклад, 8 прізвищ, утворених від імені Гринь, що є лише одним із 25 варіантів імені Григорій: Гринь, Гриник, Гринин, Гриниха, Гринів, Гринчишин, Гриневецький, Гриневич. А скільки їх утворено від усіх варіантів?

93.  До чого ж цікаві українські прізвища! Довідайтесь, на що вказує і яке загальне значення має слово, від якого утворилося ваше прізвище. Можливі відповіді:
1. Національна належність засновників роду.
2. Місцевість, з якої походіть родоначальники.
3. Імена основоположниць роду.
4. Прізвиська родоначальників за їх зовнішністю і поведінкою.
5. Рід занять, професія засновників роду.
    Досить поширені серед прізвищ також утворення із суфіксами -ак, -к(о),-ець, -ій, -ан (-ян), -ич, -ил(о) - Гулак, Божко, Коломієць, Вахній, Мовчан, Стоян, Зозулич, Шатило та суфіксами певного емоційного забарвлення - Масик, Братунь, Ковалисько тощо. 

92. Прізвища не -енк (о), -ук (-юк) поширені по всій території України, проте утворення із суфіксом -енк (о) притаманні більше центральним і південно-східним областям, а -ук ( -юк) - північно-західним.

    То про що ж "повідомляють" вас прізвища, скажімо, Петренко, Петрук? Яку звістку від далеких предків несуть вони? Утворені від імені Петро (твірна основа Петр -), вони "розповідають", що основоположниками родів Петренка  і Петрука були два чоловіки на ім'я  Петро - два Петри, а першими носіями цих прізвищ (тоді, очевидно, ще прізвиськ) стали їхні сини. Засновником же роду Матвієнків був Матвій, Настенків - Настя, а Павлюків - Павло, сини яких одержали ці спадкові імена й передали їх нащадкам свого роду.

91.

Суфіксом  -енк (о), як і -ук, творилися власні назви молодих осіб - синів. спершу вони вказували на спадкоємця й долучалися до імені батька (Макаренко - син Макара, Петрук - син Петра, Павлюк - син Павла), батькового прізвиська (Губатенко, Калитчук, Кислюк - сини Губатого, Калитки, Кислого) або назви роду діяльності (Кравченко - син кравця, Вознюк - син возного). 
   Твірними були також слова на позначення національності (Німенко, Циганенко, Татарчук - від німець, циган, татарин), місця проживання (Сосниченко, Волинюк, Поліщук - Сосниця, Волинь, Полісся) тощо. 

   Пізніше виникали прізвища, утворені названими суфіксами від імені матері (Катренко, Ганнусенко, Маланчук від Катря, Ганнуся, Маланка), а ще пізніше - від різних основ (Жиленко ← жила, Горбенко ← горб, Мищук ← миска, Скрип'юк ← скрипіти).

90. Мусієнко, Мусійчук і Мусієць. Основну масу українських родових імен становлять похідні слова, утворені суфіксальним способом: Царенко, Петрук, Юрчук, Возняк, Покотило, Стогній, Степанець, Стахів, Романишин і т. д. 

   Вважають, що кількість суфіксів, задіяних у системі творення прізвищ, сягає півтораста. Найпродуктивнішими сереж них є суфікси -енк(о) та  -ук (-юк), якими творяться найтиповіші власне українські прізвища: Москаленко, Пилипенко, Козаченко, Клименко, Шевчук, Марчук, Федорук.

     Ці суфікси були визначальними вже на перших етапах становлення українських родових найменувань. Так, Іван Сухомлин зафіксував прізвище дворянина Полозенка в грамоті, датованій 1480 р. 

89. У прізвищах відображена історія, суспільне й економічне життя нашого народу. У родових найменуваннях фігурують назви працівників сільського господарства й промисловості, ремісників і торгівців, представників адміністрації та військовиків, митців і мисливців, служителів церкви й представників різних соціальних верств населення. 

  Удумавшись у семантику загальних назв-іменників, що стали прізвищами, ви можете довідатися про рід занять ваших пращурів (Гончар, Дігтяр, Слюсар, Коваль, Кушнір, Муляр, Шинкар, Швець, Кухар, Чумак, Дяк), 

адміністративні посади та соціальний стан (Возний, Писар, Дідич, Голота, Бідняк), 
військову службу (Гармаш, Пушкар, Жовнір),
 про родинний стан (Вихованець, Годованець, Невдівець, Підкидьок), 

характер (Мамій, Мазанець, Рюмса, Забіяка, Злодюжко, Лінивець), 
нахил до певної дії (Вертій, Смішко, Крикун, Бурчило, Воротило, Лизун) тощо.

88. Рома Вовк, Катя Кабанець  і Вася Ткач.
   

  Багато прізвищ виникло внаслідок переходу загальних назв у власні. Вони спершу були, очевидно, прізвиськами, якими наділили їхніх носіїв односельці за відповідними асоціаціями, а згодом закріпились як родові імена. У цих прізвищах закарбовано увесь світ живої і неживої природи, що оточувала наших предків.

       Є тут назви тварин, у тім числі й емоційно забарвлені (Заєць, Ведмідь, Кінь, Вовк, Рись, Козел, Горобець, Ворона, Зозуля, Сокіл, Лебідь, Рак, Кішка, Сом), 
частин тіла (Зуб, Ніс, Вус, Лікоть, Усик, Носик), 
рослин (Біб, Гречка, Перець, Редька, Смерека, Явір, Гриб, Верба, Пшеничка, Діброва), 
речей побуту (Віхоть, Деркач, Дзиrа, Макогін, Кочерга, Коцюба, Тріска, Ломака, Диба, Сковорода), 
страв (Борщ, Вареник, Ковбаса, Пиріг, Бублик, Галушка, Паляниця, Налисник, Куліш, Крупник), 
абстрактні назви (Журба, Жовба, Жура, Морока, Доля, Дума, Догляд, Юнь, Біда), 

назви ознак, які, мабуть, характеризували зовнішні або внутрішні особливості людини (Чорний, Білий, Рудий, Лисий, Довгий, Щасливий, Малий, Коханий), 
трапляються прізвища - назви явищ природи, часових понять (Гай, Мороз, Грім, Метелиця, Дунай, Квітень, Субота) та ін.

87. Трапляються й інші ситуації пов'язані з прізвищами - іменами за походженням. Так, до однієї зі шкіл Закарпаття, де такі родові імена досить поширені, записалося два хлопчики-першокласники - Ярема Степан і Степан Ярема.

У початкових класах помітної плутанини не було,  бо їх, як і всіх інших дітей, називали переважно на ім'я - Ярко Степанко. Але у 5-6-х класах почалися суцільні непорозуміння: викликають Степана, а йде до дошки Ярема і навпаки. На щастя, батьки Степана Яреми незабаром переїхали, і обидва хлопці, уже семикласники, полегшено зітхнули. 

       А як ви вважаєте, яке ім'я породило найбільше прізвищ?
Так, це досить поширене в Україні чоловіче ім'я Іван. За даними досліджень, від нього утворилося до 130 прізвищ.

86. Галина Ярема  і  Павло Гапочка. За зв'язком з іншими словами - загальними і власними назвами, за творенням і звучанням українські родові найменування винятково розмаїті.

 Чималу групу серед них становлять прізвища імен та загальних назв. Це передусім прізвища-імена, причому чоловічі й жіночі, офіційні, скорочені й емоційно забарвлені. 
Дем'ян, Клим, Кузьма, Хима,  Солоха, Лесь, Сень, Стець, Дмитрусик, Васьо, Юрась, Даньо, Зінцьо, Гнатик, Гапочка, Химка, Гнатисько, Павлище, Іванило, Федоряка - це не лише імена, а й прізвища певних людей.

    Є підстави вважати, що такі імена, які спершу були прізвиськами, а далі й прізвищами, носили основоположники відповідних родів. У деяких родинах, мабуть, з метою вшанування, таким ім'ям за традицією називають одного зі спадкоємців. І тому живуть серед нас Івани Івановичі Іваненки, Миколи Миколайовичі Миколки  або й Дем'яни Дем'яновичі Дем'яни.ї