12. Лісові ягоди суниці мають і культивованих садово-городніх родичів, та не про них мова. 
    Назва ягід прийшла до нас і в діалекти російської мови з білоруської (суніца). Є воно в цілому ряді інших мов: у польській - суніца, соніца, сумніца, у сербській - суница, у болгарській мові - суница (тільки означає воно тут "полуниця").    

 

Оскільки корінь є в багатьох слов'янських мовах, то можна вважати, кажуть дослідники, що був якийсь первісний поштовх до називання так ягід,  було і якесь слово для цього. 

 
Таким "поштовхом" для називання послужило те, що рослина начебто "никне", стелеться по землі, а словом, що називало цю ознаку, було сонніца. Від цього давнього слова залишилися, крім слова "суниця", ще й сліди в коренях інших слів: никнути, ниць.

 

 
11. Малина - також дуже давнє слово. Його корінь мел - колись позначав неоднакові кольори в мовах різних народів, переважно темні: у стародавніх індусів - чорний, у греків - також чорний, але ще й червоний;  у латинській мові - чорний, у  литовців - голубий.   

 У багатьох мовах від цього зниклого вже кореня залишився слід - назва рослини та її плодів. Ця назва є , крім української, російської, білоруської мов, ще у мовах болгар, сербів, хорватів, словенців.

 
10. Є така лісова ягода - ожина: росте в ярах, на лісових дорогах, плететься, стелючись по землі, ягоди її схожі на малину, тільки чорні, мають приємний смак.    

Так само ця ягода зветься і в білоруській мові, близькі за звучанням її назви в діалектах російської мови (ожевика, ажневика), у літературній російській мові - ежевика, у чехів вона - єжіна, у поляків - єжина. 
   І скрізь колючки їжака виглядають, правда? Може, так воно й було, та скоріше назва походить від уже давнього еже (ezь), що означало "колоти", "колючка", а вже потім зявилися і ожина, і їжак. 

 

 
9. А от у болгар смрадлика - "черемха", у македонців смрдлина - "оливкове дерево", у сербохорватській мові  - смрдльика - "горобина" та ін. 
    В основі всіх цих назв лежить дуже давнє, спільне колись для предків усіх слов'ян слово сморда, смордіна, яке означало "сильний запах".

   Корінь слова простежується, як бачимо, у всіх слов'янських народів, тільки називали вони свого часу цими словами неоднакові рослини з сильним запахом.

8. Назви ягід у слов'янських народів відзначаються тією ж особливістю: слово одного кореня може називати плоди або рослини часом навіть дуже далекі одна від одної.       

Так сталося, наприклад, зі словом смородина. В українській мові смородиною називають тільки чорні ягоди, а червоні і білі звуться порічки (по + річка),  у чехів усі види їх називаються словом цього кореня...    

7. Так засловом ізюм закріпилося значення "сушений виноград". Сталося це досить давно, бо перші згадки про ізюм датуються XVI ст.   

 Залишається зробити такий висновок: якби абрикоси прийшли до нас зі сходу в сушеному вигляді,  ми б звали їх, мабуть, курага або кайса. Так, до речі, звуть абрикос серби, хорвати й болгари (кайсія).

 
6. У давнину виноград довезти до нас у свіжому вигляді було важко - надто довгою була дорога, тому його спочатку сушили, а вже потім везли до нас продавати.   

 

 Кримські татари, торгівці сушеним виноградом, у своїй мові не мали спеціальної назви саме для сушених плодів і користувалися словом ізюм ('jüzüm) - "виноград", продаючи не просто виноград, а саме сушений виноград...

 

5. А як звуть сушені абрикоси ? 
    У них є аж три назви: 
висушений з кісточкою - урюк, без кісточки - кайса, висушений, розрізаний по борозді - курага. 

 
Усі ці назви походять з тюркських мов і прийшли до нас разом із сушеними плодами. Як відомо, із тих сортів, які достигають у нас, не роблять ні урюку, ні кураги: наші сушені абрикоси інші за смаком. До речі, так само сталося і з сушеним виноградом...

 

4. Найбільше сумнівів у дослідників точне значення латинського слова абрикос. 
    Воно могло бути утворене від прикметника прекокс - "ранній", "скороспілий" (адже абрикоси дозрівають раніше, ніж персики), а могло походити від прикметника апрікус - "зігрітий сонцем", інакше - "сонячний (плід)".  

 

 Про те, що в українську мову слово прийшло усним шляхом, свідчить значна кількість його варіантів у розмовній мові різних областей України: абрикос, абрикоса, абрикоз,  априкоза, абрикос, аберкос.   

 

Не всі народи Європи звуть цей плід саме так переважна більшість назв плода в європейських мовах має форму морілле, марелла,  морель (першоджерелом цієї назви було італійське амарелла). У нас морелі - це дрібні абрикоси (назва сорту).