16. Шановні друзі, знайомство з крилатими словами. Знання багатьох із них, уміння користуватися ними в писемному й усному мовленні збагачує мову кожного з нас, розширює коло наших знань, допомагає глибше зрозуміти тексти вітчизняної та зарубіжної літератури, у яких вони широко вживаються, а значить, - уводять нас у скарбницю світової культури.

15. Крилатими стали прекрасні слова Карла Маркса про титана Прометея, що це «найблагородніший святий і мученик у філософському календарі».                                                                                          «Викрадення вогню» - так назвала свій роман про Карла Маркса письменниця Галина Серебрякова, прославляючи цим образним висловом велич подвигу геніального вождя пролетаріату.

 14. Уже цитати з творів, присвячених Прометею, стали крилатими: «Споконвіку Прометея там орел карає» (Т. Шевченко); «Я честь віддам титану Прометею» (Леся Українка); «О мій русявий Прометею, загублений в ночах війни!» ( А. Малишко).

13. Образ Прометея, легендa про нього приваблювали до себе увагу прозаїків, поетів, художників з найдавніших часів і до наших днів: Есхіла, Вольтера, Кальдерона, Гердера, Шеллі, Огарьова, Гете, Шевченка, Лесі Українки, Байрона, Рилєєва та інших. Його оспівували композитори Бетховен, Скрябін, Ліст, його безліч разів зображували скульптори й художники. 

12.  А тут Прометей – помічник людей, трудівник, який свою працю віддає людям:                                                                                   …Мій натруджений батьку,                                                               Прометею ти мій селянський,                                                           Вже веселка над садом                                                                        підняла золоту брову…                                                                            (Наталія Матюх)                                                                                                                                     Ріднею Прометея вважають людей вогняних професій – металургів: «… У домні № 8 нуртує розплавлений метал. Ще мить – і поллється вогненна ріка, яка ще тісніше з’єднає береги навчального закладу і виробництва, осяє долі молодого покоління, що обрало собі Прометеїв фах» (Із газети).

11. Пізніші міфи приписують Прометеєві багато інших заслуг перед людством: він дав людям знання з основ будівництва, мореплавства, медицини, навчив їх читати, писати та ін. Усе це відбивається в різних уживаннях гордого імені. Ось Прометей – захисник людей; воїн, радянський солдат:

Ви дорослі і сильні,                                                                                                               

А чи бачили ви, як безсило, знявши сиву пілотку,                                                             стояв – мовчазний – Прометей  

серед міста  мого,                                                                                                                   де будинки, як жито,  скосило,                                                                                війною спалило                                                                                                                     Будинок іспанських дітей?..                                                                                                   (А. Кичинський)

 10. Прометей був тяжко покараний: Зевс наказав прикувати його до скелі на Кавказі, пробити йому груди списом, а величезний орел кожного ранку прилітав і клював печінку титана. Муки Прометея щодня повторювалися, бо за ніч печінка в нього відростала. Так і страждав тисячоліттями, аж поки Геракл, з дозволю Зевса, не вбив орла і не звільнив Прометея.

9. Прометей не міг залишити людей без вогню, він украв у богів на Олімпі вогонь і приніс його людям у тростинці.               Цей легендарний подвиг Прометея-богоборця, Прометея-викрадача вогню залишився в пам’яті людства як один з улюблених образів: «Бачиш оці зелені пагони цибулі? У них сонце. Вони росли, перетворюючи його енергію. «Рослина – це Прометей, що краде вогонь з неба». Це сказав Тімірязєв» (Юрій Мушкетик).

8. З усіх титанів найбільша слава й найжорстокіші муки судилися Прометеєві. Його називають Прометей-богоборець, бо він виступив на боці людей проти богів. Міфи розповідають, як Прометей навчив людей приносити менші жертви богам. Він розділив м'ясо жертовної тварини на дві купи: на одну поклав кості і прикрив їх жиром, на другу – м'ясо, прикрите нутрощами, а тоді запропонував Зевсові вибирати свою частку. Зевс спокусився на жир і вибрав гірше. Коли ж він роздивився, що йому дісталося, то розгнівався і забрав у людей вогонь.

7. Зараз ми згадуємо скриню (скриньку) Пандори тоді, коли якийсь наш учинок накликав зливу прикрощів, клопотів, нещасть: «Після Хіросіми й Нагасакі атомна енергія перестала бути власністю науки (розумійте - власністю людського розуму), скриня Пандори (по рос.  ящик Пандоры) відчинилась» (Володимир Яворівський).

6. Так само всупереч застереженням Прометея розпалена цікавістю Пандора відчинила глиняну скриньку, яку подарували їй боги Олімпу. Так Пандора випустила зі скриньки всі ті нещастя, які тільки можуть переслідувати людей: Старість, Хвороби, Безумство, Злість і Пристрасті. Усі вони вилетіли зі скриньки й розбіглися по світу, щоб калічити й поганити людей.

5. В Атласа було ще два брати: Прометей та Епіметей. Епіметей маловідомий, але через нього, точніше через його жінку Пандору, Зевс покарав людей.      

         

 Він наказав олімпійському ковалеві й «механіку» Гефесту створити жінку, чотирьом вітрам – удихнути в неї життя, а всім богам – дати їй найбагатші чари й принади жінки (звідси й ім’я Пандора – «та, що отримала всі дари»). Зевс від себе дав їй глупоту, злість і цікавість, а потім наказав посланцеві богів Гермесу відвести її до Епіметея (ім’я означає «мудрий по шкоді») як дарунок Зевса. Прометей («передбачливий»), відчувши підступ, не радив братові приймати дарунок, та Епітемей одружився з Пандорою…

4. Та не всі титани були однаково покарані Зевсом. Так, титан АтлАс  (АтлАнт) повинен був тримати на своїх плечах склнпіння небес десь на крайньому заході землі на березі Океану. У переносному значенні Атлас – людина, яка несе на собі непомірний тягар якоїсь важливої справи:

Був театр на землі. Був театр просто неба.                                                                            

Він, мов кратер, кипів шалом пристрастей диких.                                                                   

На кону тут конала від безсилля ганьба,                                                                                    

Правда кривду борола на очах у владики.                                                                          

То мистецтво було: драматурги-атланти                                                                              

 Підняли до небес над театрами стелю…                                                                               

(Сергій Зінчук)

 

3. Не стерлися з пам’яті людства ці трагічні міфічні постаті; говорять про них завжди з повагою і захопленням; у переносному значенні титан – людина виняткового розуму й обдарування; титанічний – величезний, могутній; бій титанів – боротьба велетенських сил.     Один з титанів  людства – В. І. Ульянов:

Так, він титан, бо «титанів»                                                                  Скинув з золочених тронів,                                                                          Глянув, дихнув – і розтанув                                                                              Лід їх застиглих законів.                                                                                        ( Максим Рильський)