9. Сестра короля Артура фея Моргана, за цими романами, уміла викликати різні перетворення, зокрема міражі, якими вона зваблювала мандрівників. Міраж, марево дістали від імені цієї чарівниці назву фата-моргана (слово це використав як назву твору М. М. Коцюбинський).Фата - "фея" по-італійськи.   

 Ми звикли вважати, що міражі можна бачити - крім казок та романів, звичайно, - в океані та в пустелі. Проте в яскравий сонячний день навесні, якщо їхати асфальтованою дорогою, можна побачити перед собою на певній відстані калюжі води або навіть суцільне дзеркало її. Коли ж під'їхати до цього місця бдижче, то виявляється, що дорога суха, води нема. Просто розігрітий на сонці асфальт обігрів найнижчу кількасантиметрову товщу повітря, змінилася його густина, змінився й кут зламування в ньому сонячних променів.

Промінь світла, зустрівшись із поверхнею цього теплого шару, зламується під дуже гострим кутом, начебто він наштовхнувся на водну поверхню. Тут виникає фата-моргана, водний міраж.             Міражі в пустелі бувають на небі й на землі, залежно від розміру поверхні, на якій створюються температурні контрасти. 

  

8. Трістан і Ізольда - герої середньовічних рицарських романів, у яких розповідається історія трагічного кохання Ізольди, дружини корнуоллського короля, до його небожа Трістана.              У переносному значенні Трістан і Ізольда - люди, охоплені високим, сильним, непереборним почуттям:                                         Не смійся, кохана, сміятися гріх -                                                                                                             Ізольда Трістана не брала на сміх. (М. Вороний)                                                                                  На цю тему Р. Вагнер написав відому оперу "Трістан і Ізольда" (1859).

 

7. У переносному значенні  Парсіфаль - невтомний шукач: "Як другий Парсіфаль старої кельто-романської легенди, він цілу половину життя шукав двох речей, котрі звичайному чоловікові не раз доля, так сказати, кладе в колиску або вони приходять йому без всякого труду. К.-Ф. Мейєр шукав своєї національності і свого покликання" (І. Франко).

6. Парсіфаль - герой однойменного середрьовічного рицарського роману німецького письменника Вольфрама фон Ешенбаха (початок XIII ст.), побудованого на кельто-романських легендах. Він - утілення ідеалу хороброго і вірного рицаря. Значну частину свого життя Парсіфаль провів у мандрівках, сповнених небезпечних пригод. Парсіфаль шукав чашу Святого Грааля, присвятивши цьому все своє життя.

Популярності легенди про Парсіфаля сприяла опера Р. Вагнера "Парсіфаль" (1882). 

5. Рицарі Круглого Столу здійснювали подвиги в ім'я чаші святого Грааля, яка начебто служила апостолам на тайній вечері, а пізніше була наповнена кров'ю Христа. Поряд із чашею називалися ще спис, яким було пробито розп'ятого Христа, і меч царя Давида. Ніхто цих предметів, а насамперед чаші, не бачив, кожному вона з'являлась в іншому вигляді, допускала до себе лише найдостойніших. За уявленням героїв, ця чаша начебто мала магічну властивість зміцнювати сили рицарів, які захищають справедливість.

У переносному значенні - предмет шукань і поклоніння, омріяна мета.  

4. У сучасній мові вислів зустріч за круглим столом означає дипломатичні, торговельні та інші переговори, на них ус і учасники рівноправні, мають рівні права в обговоренні та прийнятті рішень:                                            - Проходьте, сідайте!                                                                                                                                    Що прийму не за "круглим столом",                                                                                                          То за це вже мені вибачайте!..                                                                                                                   .Й почалась "асамблея" у них                                                                                                                      За селянським столом квадратовим. (С. Олійник)

3. Загальновідомий і широко вживаний у наш час як у офіційній мові, так і в повсякденному мовленні вислів круглий стіл бере свій початок із середньовічних рицарських романів. Там розповідається, що король Артур створив рицарський орден Круглого Столу. Рицарі цього ордену на знак повної рівності сиділи на королівських банкетах за круглим столом.

Питання, де кому сидіти, у минулому було не таким уже простим, як нам тепер здається. Це було питання престижу, знатності. Раніше на чільному місці прямокутного столу сиділи король і найвищі сановники, а в кінці столу менш знатні та шановані придворні; за кращі місця велися таємні і явні суперечки, спалахувала ворожнеча. 

2. Рицарські романи розробляли досить вузьке коло сюжетів, запозичених із античної літератури, легенд народів Європи (про Карла Великого, короля бритів Артура та ін.), історії Стародавньої Греції та Візантії. Хоч сюжети й повторювалися, але змістом вони, залежно від часу й країни, були різні: пригодницькі, любовні, релігійні. Об'єднувало їх ще й те, що в них описувалися вірогідні і невірогідні пригоди рицарів. Кращі зразки цих творів - романи про Парсіфаля, про Трістана та Ізольду.  

 

Крилатий вислів "Рицарі круглого столу"                               1. Круглий стіл. Чаша Святого Грааля. Парсіфаль. Трістан і Ізольда. Фата-моргана... Усі названі тут крилаті слова - здавалося б, такі різні за змістом - походять з одного джерела, із середньовічних рицарських романів. 

13. Знаменні слова cogito, ergo sum (мислю, отже, існую) належать видатному французькому філософу й математику Рене Декарту (1596-1650). Декарт виступив проти середньовічної філософії, проти церковних авторитетів. Він вважав, що треба творити новий, науковий метод пізнання світу й поставити на місце сліпої віри знання, людський розум. Цитата з його твору "Основи філософії" (1644) стала крилатою і живе в багатьох мовах.

Ось як використав ці слова В. Г. Бєлінський: "Тварина відчуває свою окремішність  від оточуючих її предметів, відчуває свою індивідуальність, але в неї немає особистості, вона не може сказати собі: мислю, отже, існую".  

12. У сучасній мові вислів Спінози набув нового відтінку значення - ширшого, більш узагальненого (цитується латинською й українською мовами): "Давні філософи розглядали великі й малі явища світу (і нашим радили так чинити) in specia aeternitatis - з урахуванням вічності..." (С. Тудор).

А в романі Павла Загребельного "З погляду вічності" поряд з високим його значенням (заголовок) зустрічаємо і введення його в побутовий глузливий контекст: "А в перерві Крижень пробився до Алі, відгорнув ліктями її поклонників і солодкоголосо проспівав: "Ти чула? - (Тут він знову повторив оте латинське). - "Навіть з погляду вічності  ви..." - Аля не закінчила своєї думки, але не треба було бути доцентом, щоб домислити, скажемо, таке розповсюджене слово, як "дурень" (П. Загребельний).

11. Так от, часи змінювалися, крізь товщу схоластики і мертвого догматизму пробивалися зелені паростки наступної епохи - Відродження. "Незнання - не аргумент" (ignorantia non est argumentum), - казав видатний голландський філософ Бенедикт  Спіноза (1632-1677). З погляду вічності (sub spesie aeternitatis) - вираз, узятий із трактату Бенедикта Спінози "Етика", де він говорив про дух, який є вічним і тому охоплює явища з погляду вічності.