Крилатий вислів "І рости, і діяти"

1. Творчість Павла Тичини наче сяючий, райдужний міст, перекинутий від класика української літератури М. М. Коцюбинського, який "благословив" його, до поетів-шістдесятників - І. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка, яких молодими початківцями пригорнув до свого серця вже уславлений поет-академік.

 Мабуть, важко знайти поета, у якого б майже кожна збірка поезій своєю назвою входила в золотий фонд рідної мови як крилате слово. Подивіться самі......

10. Ми з вами прочитали всього кільканадцять рядків поезій з неозорого поетичного моря. А скільки там незнаного!.. Щоб насолоджуватись читанням прекрасних віршів, треба спочатку навчитися... заглядати в словник! Його не треба боятися. Як гарно сказав про це Максим Тадейович Рильський:  

                                    Не бійтесь заглядати у словник:                                                                                                                    Це пишний яр, а не сумне провалля...                                                                                                                Збирайте, як розумний садівник,                                                                                                                   Достиглий овоч у Грінченка й Даля... 

9. Вислів тернистий шлях є своєрідним скороченням латинського прислів'я "через терни до зірок". Так говорять про життя, повне тяжких випробувань, про труднощі зростання і перешкоди на шляху до нового: "Тернистий шлях для наших гвардійських частин лежав далі через згарища Тернополя й околиці Львова, Дембіцьке укріплення, здавалось, нездоланний Дукленський перевал у Карпатах, бурхливі води та наїжачені береги європейських рік аж до визволення Праги..." (з журналу).

8. Ще один вірш.

 В цім прекраснім,                          Під вітрами пройду                                                                                 Шаленім світі,                                Жорсткими,                                                                                             З-поміж буднів і справ                   Через терни життя                                                                                 Завзятих,                                          Колючі.                                                                                                   Непогасно над нами                       Комсомольці років...                                                                               Світить:                                            Якими                                                                                                     Комсомольці років                          Ви спішили зорі                                                                                     Двадцятих.                                       Назустріч?                  (А. Гудима)

Тут сплетено в один вінок шани й захоплення комсомолом два образи; це давнє латинське прислівя через терни до зірок (per aspera ad astra) і рядки відомої пісні "Вставай зорі назустріч..." О. Безименського.

7. Тепер знову почитаємо вірші. 

Ти пам'ятаєш? Літній чи студент,                                                                                                                А семпер тіро завжди той, хто творить,                                                                                                    Іздець в незнане, де уява зорить...     (С. Крижанівський)

У Івана Франка є збірка поезій з назвою "Semper tiro" (1906), що означає - завжди учень (tiro - новобранець, початківець у якійсь справі). Іван Франко мав на увазі насамперед поета, який усе життя вдосконалюється, а вислів - у своїй початковій формі - має дещо інше значення.

Староримський поет Марціал (40-102) сказав: "Bonus vir semper tiro est" (порядна, хороша людина - завжди новачок), тобто добряка легко обманути. 

6. Порівняємо ще два вислови: dum spiro, spero (дослівно поки дихаю - сподіваюсь) -  цей вислів належить римському поету Публію Овідію Назону (43018 до н. е.), і contra spem spero (проти надії сподіваюсь), який належить Лесі Українці. Ось як коментував ці вислови М. Т. Рильський: "Є в Марії Конопницької вірш: "Dum spiro - spero" ("Поки живу - сподіваюсь").

Із ним за думкою і настроєм перегукується один із програмних творів Лесі Українки із ще більш рішучим заголовком: "Contra spem spero!" ("Проти надії сподіваюсь")".  

5. Начебто все ясно в уривках, але... Але почнемо з того, що першим був похмурий вислів memento mori. Таким вітанням зобов'язані були обмінюватися при зустрічах члени релігійного ордену траппістів, заснованого в XVII ст. Іван Франко створив нову крилату фразу протилежного значення. Тепер вірш Івана Франка "відімкнувся": це твердження життя як боротьби.

   

4. Тепер зіставимо дві строфи різних віршів. Читаємо в Івана Франка:                                                                                                  

  Люди, люди! Я ваш брат,                                                                                                                             Я для вас рад жити,                                                                                                                                     Серця свого кров'ю рад                                                                                                                               Ваше горе змити.                                                                                                                                         А що кров не може змить,                                                                                                                           Спалимо огнем то!                                                                                                                                       Лиш боротись - значить жить!                                                                                                                       Vivere  memento!                                                                                           Це, мабуть, вам знайомий вірш, і слова vivere memento (пам'ятай про життя) теж. А тепер інший вірш:                             А море вічністю шумить,                                                                                                                            У берег б'ється море.                                                                                                                                    О, тільки б мить,                                                                                                                                          О, тільки б мить                                                                                                                                            Мені, як атом, розщепить!                                                                                                                                Memento mori...     (Л. Талалай)                                                                                                       

Memento mori - пам'ятай про смерть; поет підкреслює цим скороминущість життя і потребу розщеплювати мить, як атом, у розумінні дорожити кожною миттю, наповнювати навіть частки її ділами.                                                                                                                                                                                          

            

3. А тепер спробуємо "відімкнути" цей уривок. Перші два слова взято з латинського вислову homo sum, humani nihil a me alienum puto - людина я (єсмь), і ніщо людське мені не чуже. Автор його - римський письменник Теренцій (185 - 159 до н. е.). Отже, Павло Грабовський першими словами людина єсмь натяком говорить, що і в нього є людські слабості, що і він хотів би любити, бути щасливим і вільним, мати багато радощів у житті... І за свої людські слабості він просить, щоб його простили міцні, витривалі борці, живі і мертві. Так вірш "заговорив" до нас, розкрився.

 

2. Часом буває, що поетичний образ потребує "ключика", щоб його відімкнути. Читаємо в Павла Грабовського:  Людина есмь... жага любові в серці;                                                                                                          Як одігнать замани світові?                                                                                                                         Простіть мене, о мученики мерці;                                                                                                            Простіть мене, о страдники живі.                                                                                                                      При першому читанні, коли відкинути перші два слова, які, скажімо, вам здалися таким собі "загальником", усе, що сказано у вірші далі, або незрозуміле, або нецікаве.        

Крилатий вислів "Через терни до зірок"

1. Поезії - таке диво: або читач одразу з першого читання пройметься настроєм поетичного твору, або відкладе байдужою рукою його й  більше не загляне. А чому відкладе? Бо не сприйнявся вірш як пісня, бо спіткнувся об щось, бо темний текст, незрозумілий. А то ще - не хвилює. А що ж то за вірш, якщо він не схвилював душу читача? 

11. Тлумаченню непрозорих висловів російської мови типу "впросак попасть", "баклуши бьют", "собаку съел" та багатьох інших присвячена дуже цікава книжка Сергія Максимова "Крылатые слова (Не спроста и не спуста слово молвится - и до веку не сломится)". 

10. Багато разів робилися спроби по-різному тлумачити цей вислів. Одні коментатори Євангелія вважали, що "верблюд" - це товстий корабельний канат, який у давнину робився з верблюжої вовни; інші схилялися до думки, що тут ідеться про справжнього верблюда, а от "голчане вухо" - це одні з воріт у стіні Єрусалима, дуже вузькі й низькі. Ще одні твердили, що це звичайнісіньке прислів'я, де все треба розуміти прямо, буквально: раз верблюд не пролізе, то і багач теж.

 

9. І в крилатих словах бувають "темні місця", як у "Слові о полку Ігоревім". Наведемо один такий приклад. Вислів легше верблюдові пройти крізь голчане вухо, ніж багатому увійти в царство небесне походить із Євангелія. Тепер майже ніхто не вживає його у наведеній формі; звичайно кажуть легше верблюдові пройти (пролізти) крізь вухо голки, ніж комусь щось зробити.

   

8. Якби вислів Дамоклів меч трохи уточнити, то він би мав таку форму "Меч над Дамоклом" - і тоді б ніхто не помилявся у його тлумаченні. Адже по-українськи Дамоклів меч - те саме, скажімо, меч, ніж Дамокла, тобто назва предмета (меч, ніж) і особи, якій цей предмет належить. Але меч належав не Дамоклові, а сіракузькому тиранові Діонісію Старшому (432-367 до н. е.), у якого Дамокл був придворним і якому страшенно заздрив, вважаючи його найщасливішим із людей.

Коли Дамокл це сказав, Діонісій, як розповідає старогрецька легенда, посадив заздрісника на своє місце, повісивши над його головою на кінській волосині гострий меч. Зляканому Дамоклові Діонісій пояснив, що цей меч є символом тих небезпек, яких зазнаЄ володар постійно, кожної хвилини.

Отож не меч у руці Дамокла, а меч над головою Дамокла, та ще й на волосині, яка може кожної хвилини обірватися. Пояснював Діонісій наочно, переконливо, що й казати, тільки трохи зажорстоко, як на ті часи.