3. Щоб підкреслити темряву, кажуть тьма єгипетська або тьма кромішна (буквально - зовнішня пітьма: старослов'янською мовою кромъ - зовні). Як правило, уживаються ці вислови або в іронічно-жартівливому контексті, або ж у піднесеному чи експресивно-напруженому, як-от: "...люди, наче збезумівши, мчать і мчать кудись крізь зливи й тумани, охоплені шалом гонитви, женуть на скажених швидкостях, маючи, здається, одну лиш жагу - мчати, летіти, переганяти інших, хай навіть у непрогляднім тумані, у кромішній, згубній пітьмі!" (О. Гончар).

Тут крилатий вислів звучить явним перебільшенням і підкреслює крайнє збудження оповідача. А от в одному з листів Лесі Українки він ужитий жартівливо: "Такий туманний час тепер для Ялти не вигодний, бо якраз оце згорів газовий завод і світла на вулицях нема, а як  скінчаться місячні ночі, то вже буде зовсім тьма єгипетська".  

2. За легендою, фараон відмовився звільнити іудеїв з полону - і бог наслав на Єгипет десять кар: перетворив воду у кров, наслав жаб, комах, моровицю та ін. Тьма єгипетська - одна з цих кар (три дні і три ночі в Єгипті була начебто страшна темрява). Вислів кари єгипетські вживається, звичайно, для опису великих нещасть: "...поля не засіяні, мільйони голодного люду, голодний, чорний. плямистий тиф і всі єгипетські кари мучать країну" (І. Франко). 

Крилатий вислів "Єгипетська неволя" 

1. У Біблії, яка є зібранням досить давніх і часто суперечливих за змістом ще дохристиянських міфів і переказів, пристосованих пізніше для потреб християнської релігії, в одній легенді розповідається про перебування іудеїв у єгипетському полоні, про ту важку й виснажливу роботу, яку їм доводилося там виконувати, ппро приниження, яких вони там зазнавали.

Вислови єгипетська неволя, єгипетська робота в переносному значенні - тяжка, підневільна праця; залежність, рабство. "Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають" (О. Гончар).  

9. На думку вчених, легенди про вежу навіяні історичною дійсністю. У Вавилоні було збудовано багатоповерховий храм бога Мардука, про який в одній із пам'яток сказано, що він "досягає небес". Хоч храм багато разів укріплювався й реставрувався, проте досить швидко перестав діяти й став руїною. Про його існування свідчать археологічні розкопки.   

                         Легенда виникла задовго до появи Біблії і, на думку дослідників, склали її не в самому Вавилоні, а поза ним люди іншої культури й способу життя. Це могли бути племена, для яких кочове життя в наметах  - норма, а будівництво колосальних споруд -  незмірна гординя і виклик богам.  

8. Оскільки слово стовпотворіння для нас непрозоре, то його часто замінюють іншим: "Освітлювачі, що прийшли на роботу, ці постійні поборники добра і справедливості, справжні представники робітничого класу кіностудії, враз, наслідуючи приклад Довженка, опинилися на кабінах, - і тут почався справжній вавилонський гадмидер" ("Спогади про О. Довженка"). 

7. Вислів вавилонське стовпотворіння - тобто творення стовпа - передає. як би ми тепер сказали, кульмінаційний момент легенди, ту хвилину, коли люди вже перестали розуміти один одного, проте все ще намагаються віднайти щойно втрачену спільну мову: вони кричать, жестикулюють, метушаться. Саме це значення і вкладено у вислів - велике збіговисько людей, шум, безладдя, метушня: "Ешелон довіз його тільки до Сімферополя - тут було стовпотворіння вавилонське: десятки й сотні тисяч відпочиваючих з південного, західного й східного берегів Криму штурмували кожнісінбкий вагон" (Ю. Смолич). 

6.  Образний вислів вавилонська вежа набув значення хаотичного нагромадження чогось, він характеризує справу, яка ніколи не буде завершена: "Кучмієнко... не побачив для себе нічого нового: ті самі стоси креслень, завали інформаційних бюлетенів на довжелезному Карналевому столі, товсті фоліанти, ксерографічні відбитки якихось рефератів, які академік навіщось щодня ковтав десятками. Гімалаї інформацій, арктичні поля книжкових торосів, вавилонська вежа  мов, термінологій, жаргонів - кому воно потрібне!" (П. Загребельний). 

5. Ця легенда знайшла своє відбиття і в образотворчому мистецтві, і в мові. Найбільш відомі зображення Вавилонської башти - це картини Пітера Брейгеля і Мартина ван Валькенборха. Оригінально розв'язуються на цих картинах принципи побудови башти: це конус, обвитий спіральною дорогою-терасою, по якій підвозяться і підносяться будівельні матеріали. 

 

4. Проте найбільшої популярності серед усіх висловів, пов'язаних з Вавилоном, набули ті, що стосувалися легендарного вавилонського стовпа (башти, вежі). Прадавній вавилонський міф, пізніше перероблений і введений у Біблію, розповідає про спорудження після потопу "стовпа" - башти "висотою до небес". Будівництво йшло успішно, башта росла, але розгніваний людським зухвальством Бог переплутав мови будівників так, що вони перестали розуміти один одного, і башта розвалилася.

3. За біблійними текстами, іудеї, перебуваючи у вавилонському полоні, зі слізьми згадували свою батьківщину ("На ріках вавилонських, там сиділи ми і плакали, згадуючи про Сіон"). У сучасній мові вислів вавилонський полон уживається як синонім до "рабство", "неволя", "пригнічення"; плач на ріках вавилонських означає жаль за волею, батьківщиною, безповоротно втраченим минулим.                         

                                                                  Як і всі дуже давні за часом появи крилаті слова, що потроху втрачають ореол урочистості, серйозності, обидва вислови вживаються також з відтінком гумору, іронії: "Славо, - повторював Сідалковський, - у такому стані ви не можете служити взірцем для підростаючих поколінь. Устаньте. Витріть очі рушником і не утворюйте в готелі вавилонських рік" (О. Чорногуз).  

2. Слово вавилон вживається і на позначення величезної кількості збуджених людей, хаосу, безладдя: "Таке враження, що він пішов просто по машинах, по різнокольорових лакованих отих залізах - бачимо у віддаленні осяйну його сивину й бліде, з виразом ціковості обличчя, коли він розбирається, знайомо гукаючи комусь "О'кей! О'кей!", хоча який там о'кей у цьому мертво зупиненнім залізнім вавилоні..." (О. Гончар).

 

Крилатий вислів "Вавилон"    

 1. Вавилон - назва великого й багатого стародавнього міста в Месопотамії. Це - столиця Вавилонського царства в IX - VI ст. до н. е., важливийторговельний і культурний центр Передньої Азії. Перекази про Вавилон, як про місто, повне розкошів і спокус, були поширені серед народів-сусідів; назва міста поступово ставала із власної загальною, а потім і символічною; такою дійшла й до наших часів. Порівняйте в Т. Г. Шевченка:

Минали 

За днями дні. Раби мовчали,

Царі лупилися, росли                                

І Вавилони муровали... 
   

4. Ім'я Авеля також стало крилатим: воно означає невинну жертву (уживається значно рідше, ніж Каїн).                                                   Існує ще один вислів, пов'язаний з цією легендою: піднявся (повстав, пішов) брат на брата, який уживається для характеристики запеклої ворожнечі - і сімейної, і соціальної. У рефераті М. Коцюбинського про І. Франка є такі слова: "Весь Борислав - одна смердюча яма. Там важка праця, малий заробіток, бруд, п'янство, розпуста, погана їжа і погана горілка, усякі хвороби; там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж, там чад і вічне пекло".   

                                 Легенда про Каїна неодноразово оброблялася письменниками різних часів і народів: у Дж. Байрона є філософська драма "Каїн" (1821), в Ів. Франка - поема "Смерть Каїна" (1889). 

 

3. Каїнами називають братовбивців, зрадників різних мастей: "Гострив [Мамай шаблюку] щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких відбиваючись" (О. Ільченко).                                                    Замість тавро зрадника іноді кажуть каїнова печать: "Звістка про пійманого перекинчика швидко облетіла всі човни, і козаки один поперед одного лізли, щоб зазирнути на того, хто навік затаврував себе каїновою печаттю" (С. Добровольський).

Каїнове діло чинити - зраджувати, убивати: "Радянська влада - кров нашої крові. Для неї і про рідного сина забудеш, коли цей син... каїнове діло чинить..." (Я. Галан). 

2. Каїн і Авель - герої прадавньої легенди про перше вбивство на землі. Пізніше ця легенда була записана в Біблії в такій редакції: старший син Адама і Єви, Каїн, убив свого молодшого брата Авеля, зненавидівши його за те, що Бог начебто прийняв жертву Авеля (пастух Авель приніс у журтву ягня) і не прийняв жертву Каїна (коваль і хлібороб Каїн приніс скромні дари зі свого поля).

Знаряддям убивства в різних варіантах легенди служать: гілка з дерева пізнання добра і зла, осляча щелепа, камінь, ніж, яким Авель різав ягнят. Розгніваний Бог поклав на чоло вбивці тавро злочину - Каїнову печать, заборонивши, однак, убивати Каїна.