2.3. - Мені здається, що не можна казати "робоча їдальня", - несміливо піднялася одна дівчинка. - Я б сказала робітнича їдальня. Але чому, сама не знаю.

  - Інтуїція генія, - досить голосно зауважив хлопець біля вікна. Учні пирснули. Учителька докірливо похитала головою.                 - Мені теж здається, що правильніше буде робітнича їдальня, але пояснити, чому так, не можу, - сказав хтось серйозно.               - Усе це слушно, - мовила Софія Іванівна, - та хотілося б, шоб ви самі додумалися, коли ми кажемо робочий, а коли - робітничий. Ось я прочитаю ще кілька уривків. Може, це допоможе вам помітити закономірність... 

    

2.2. "Мені дуже сподобалися цехи заводу. Я не уявляв собі, що в них така висока стеля, що такі великі машини. У цехах дуже чисто, на підвіконнях і вздовж проходу - вазони. Наж кожним робочим місцем - великі лампи; у спеціальних ящиках акуратно складений  робочий інструмент".

" В окремій кімнаті - шафи для робочого одягу. У добре обладнаних кабінах після робочого дня кожний може прийняти душ".

"Ще мені сподобалася робоча їдальня. Там затишно, на стінах картини".

- Скажіть, будь ласка, - звернулася до учнів Софія Іванівна, - які сполучення іменників із прикметниками робочий ви помітили в цих уривках?                                                                                          - Робоче місце, робочий день.                                                             - Робочий інструмент, робоча їдальня.                                             - Робочий одяг.                                                                                     - А як ви вважаєте: чи всі ці словосполучення правильні? - запитала вчителька... 

  

2. Маленькі оповідання. Робітнича слава.

2.1. Минулого тижня шефи запросили школярів до себе в гості. На завод поїхали після уроків, разом з учителькою. Підприємство дуже подобалося, вражень було багато, і вчителька дала завдання написати вдома твір. Сьогодні його розбирали на уроці. 

    Софія Іванівна сказала, що роботу виконали добре, є дуже цікаві твори. Але є й помилки. Найпоширеніша полягає в тому, що дехто не розуміє, коли треба вживати слово робочий, а коли - робітничий.                                                                                          

Спробуймо розібратися в цьому питанні. Я читатиму вам уривки з деяких робіт, а ви кажіть, де неточно або неправильно вжите слово. Спробуйте розібратися, як треба і чому...

1.5. - Цілком правильно, батьківський може бути прикметником не тільки від слова батьки, а й від слова батько. Та це буває тоді, коли йдеться про дії, обов'язки, почуття щодо дітей, властиві чоловікам. Наприклад, батьківська любов, батьківські почуття.         Останнє значення слова батьківський вживається і переносно - воно означає "доброзичливий", "відданий", "дбайливий", коли йдеться про уважне ставлення якоїсь людини до них (звичайно молодших). Такий епітет, наприклад, уживає Олесь Гончар у романі "Прапороносці", змальовуючи замполіта майора Воронцова в його ставленні до бійців.

                                                       Сподіваємось, поки ми обговорювали ці питання, наші гуртківці дійшли згоди.  

1.4. Оскільки хата стала власністю їхнього батька, то це віднині батькова хата. Отже, коли йдеться про буквальне значення, про належність комусь житла, то кажемо батькова хата або хата батьків.                                                                  - Але є ж у мові словосполучення батьківський дім, батьківська хата. Що ж вони означають?                                           - Ці слова вжито в переносному значенні - "рідна оселя", "рідне вогнище".                                                                                

 - Добре. А припустимо, тяжко захворів чийсь батько. Про це звичайно кажуть батькове горе. Але є ж і вислів батьківське горе. Наприклад, у вірші Володимира Сосюри: 

          Але нема до мене діла                                                                                                                                  байдужим зорям угорі.                                                                                                                               ...Пливуть над скорбним сном Славути, 

над горем батьківським моїм.

Їм гуркоту гармат не чути,                                                                                                                          і наших сліз не видно їм.

 

1.3. Справді, батькова чи батьківська шапка? Безперечно, батькова. Чому? Бо шапка належить батькові, це його власність, і слово батькова - присвійний прикметник.      Що ж означає слово батьківський? Передусім це прикметник від слова батьки (батько й мати). Тому й кажуть батьківський комітет, батьківський обов'язок, батьківський дім.

    - Гаразд, - скажете ви, - отже, "хата батьків" - батьківська хата. А якщо, припустимо, у якомусь селі дід та баба вирішили одписати свою хату синові, тобто батькові їхніх онуків, то для останніх це буде "батькова" чи "батьківська" хата?..

1.2. Та тут загомоніли всі разом.                      - Звичайно, - гарячкував один. - Замість батькова будьонівка можна сказати будьонівка батька, але я категорично проти слова старенька. Як це так? Ідеться про історичну, можна сказати, реліквію, бойову форму ветерана громадянської війни. Можливо, вона навіть має на собі сліди білогвардійської кулі, а її називають "старенькою"...                           - Справа не в цьому, - перебив інший. - Я, наприклад, хотів би знати, як буде правильно: батькова чи батьківська будьонівка?        Облишмо запальних поетів, хай ще посперечаються, пошукають істину. Спробуймо самі подумати над цим питанням...