54. Окрім прізвищ справжніх і несправжніх (псевдонімів) існують ще назви, які прізвищем можна назвати лише умовно. Це імена персонажів байок, казок, легенд.                А у вас ніколи не виникало бажання довідатися, звідки взялися такі знамениті "прізвища", як Баба-Яга, Дід Мороз, Кощей Безсмертний? Як ви думаєте, хто з них "панського" роду, а хто "селянського", і ще - хто з них молодший, а хто старший? 

53.    І закінчимо ми розмову про псевдоніми всесвітньовідомим псевдонімом – Ленін. Багато хто вважає, що цей псевдонім, яким Володимир Ілліч часто користувався до революції, поряд з іншими псевдонімами, а після революції лише цим, - узято було в пам'ять про Ленський розстріл (1912 р., річка Лена).

Але вперше Володимир Ілліч ужив його в 1901 р., тобто задовго до названих подій. Дослідники вважають, що цей підпис він міг вибрати за аналогією (один із псевдонімів Плеханова - Волгін). Підтверджує цю думку той факт, що вперше так був підписаний лист до Плеханова, який міг потрапити до рук охранки.

52.      І ще одна – остання – дивина. Є псевдонім – дуже авторитетний, який називає всіх  - і нікого. Це НіколЯ БурбакІ. Група французьких учених уже давно випускає багатотомну працю з вищої математики. І хоча статті з окремих питань написані в ній різними людьми, на обкладинці кожного тому стоїть лише одне ім’я – Ніколя Бурбакі, людини, яка ніколи не існувала, проте завжди користувалась величезним авторитетом.

 51. У розмові про псевдоніми нас за кожним поворотом чекає несподіванка. Так, ми звикли, що Козьма Прутков - це псевдонім трьох братів Жемчужникових і О. К. Толстого, а от що реальна особа з їх оточення так звалася - знає мало хто. А Козьмою Прутковим звали слугу братів Жемчужникових. 

50.   У багатьох письменників минулого подвійні прізвища. Чому? Найчастіше буває, що одне з цих двох прізвищ справжнє, а друге – псевдонім, яким письменник користувався певний час, а потім приєднав його до прізвища або прізвище до нього. Напишемо їх так: прізвище поза дужками, а псевдонім - у дужках: Мамин (-Сибіряк),

Салтиков (-Щедрін), Новиков (-Прибой), (Нечуй)-Левицький, (Степняк)-Кравчинський, Афанасьєв (-Чужбинський), (Дольд)-Михайлик. Проте (Карпенко)-(Карий),

бо справжнє прізвище – І. К. Тобілевич – сюди не потрапило, Карпенко утворене від імені батька, а Карий узято з «Назара Стодолі» Т. Шевченка, де є персонаж – Гнат Карий.   

 

49.   Спробуйте встановити, де ім’я, а де прізвище або прізвисько (псевдонім) у таких трьох всесвітньовідомих людей: Мікеланжело Буонаротті, Рафаель Санті, Данте Аліг’єрі. Відповіли? А тепер перевірте себе: Мікеланжело – вигадане прізвище, Буонаротті – справжнє,

Рафаель – вигадане, Санті – справжнє; Данте – не прізвище, а ім’я-псевдонім, що його взяв собі на честь діда по матері поет. До того ж це ім’я скорочене, бо діда звали Дуранте (прізвище поета – Аліг’єрі).

48.     Поставимо під сумнів і те, що псевдоніми з’являються лише в дорослої людини, а з власним прізвищем людина народжується. Придивимося уважно до прізвищ відомих діячів Стародавнього Риму: Публій Овідій Назон, Квінт Горацій Флак, Марк Тулій Цицерон. У кожного з них є власне ім’я, родове ім’я і прізвисько, своєрідний псевдонім, який давали дитині відразу після народження і вживали разом з двома першими. А тепер

перекладемо: Назон – «носатий», Флак – «капловухий», Цицерон – «з бородавкою» (буквально – «горошинка»; у нього була бородавка на обличчі).

47.     Так само в редакції газети «Придніпров’я» у 1913 р. було створено псевдонім  українському письменникові, якого ми знаємо, як Івана Ле. Його звали Іван Мойся, і був він родом із села Мойсинці на Черкащині. Свій допис він підписав нерозбірливо (хоч теж не своїм ім’ям), у редакції його прочитали як Ле… і так надрукували.

Письменник узяв собі цей підпис як псевдонім. Отже, не завжди письменники самі придумують собі псевдоніми; часом їх створює оточення.

46.  Олександра Гриневського в школі прозивали скороченим прізвиськом – Грін; так він потім і підписував свої твори. Схожу історію розповідав Семен Аршакович Тер-Петросян, легендарний Камо: «Коли я вчився або КамО після того як я, одного разу, відповідаючи на запитання учителя,

замість чему сказав каму». Антошею Чехонте назвав А.П. Чехова учитель закону Божого Таганрозької гімназії отець Покровський, який мав звичай жартівливо переінакшувати прізвища своїх учнів.  Сергій Миронович Костриков  дістав свій псевдонім теж від редактора владикавказької газети «Терек», у яку він дописував з 1912 р.

Псевдонім створювали так: узяли календар, почали переглядати російські імена, шукаючи найрідкісніше, і упинилися на імені Кір; так з’явився псевдонім Кіров.

45.   Ми знаємо, що псевдонім  - це несправжнє, прибране прізвище. Воно, на відміну від справжнього прізвища, яке переходить від батька до сина, буває найчастіше придумане самим письменником, актором, художником. Давайте перевіримо, чи й справді письменники та інші люди завжди самі придумують собі друге прізвище?                                                                                                       Справжнє прізвище Бориса Полевого – Кампов. Це типове попівське прізвище (прадід письменника був попом), утворене вже відомим нам способом: російське прізвище Полевой було в семінарії перекладене на латинську мову, де кампус – «поле». Коли майбутньому письменникові було 14 років, він приніс до редакції газети матеріал, який зацікавив редактора. Почувши прізвище хлопця, той сказав: «Підписуйся-но ти, друже. Польовий». 

 44.   Російські дворяни двома прізвищами розмежовували різні відгалуження давніх родів (були, наприклад, просто Воронцови, були Воронцови-Дашкови і Воронцови-Вельямінови). Полководець М. І. Кутузов офіційно іменувався князь Голенищев-Кутузов-Смоленський. Рід Михайла Іларіоновича походить від Василя Голенища, давній засновник роду – Кутуза, а за боротьбу з Наполеоном він дістав почесний титул князя Смоленського. Так назбиралося аж три прізвища.