3. Як відомо, у середні віки в Європі розвиток наук завмер, майже припинився під тиском всесильної тоді мертвої церковницької науки. У народів Сходу, особливо в арабів, математика вирвалась далеко вперед. Європейські вчені запозичали в арабів чимало наукових відомостей, а з ними - і наукових термінів. Так, наприклад, знаменитий математичний "містер  і к с" - математичне невідоме - першими ввели араби.

Правда, вони вибрали для цього свою букву ше: із неї починалося слово шей - "щось", "дещо". Іспанці, коли перекладали вчені трактати арабів, замінили арабський знак ше своїм х: у їх мові він вимовлявся як ше. Французи, коли запозичили х, стали називати цю літеру по-своєму - ікс. Своїм іксом ми завдячуємо, отже, безпосередньо французам, але в першу чергу арабам, які ввели це поняття в обіг.

 2. Слово алгебра  - як термін - з'явилося в арабській мові, де альгабр означало "відновлення (розрізнених частин), (рівності)", а слово габара - "вправляє (вивих)", "відновлює, приводить до нормального стану". Яким чином це загальновживане арабське  слово стало найменуванням науки? Воно потрапило в заголовок книжки арабського математика Мухаммеда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.) Альгабр ва'ль-мугабала - "Відновлення і протиставлення".

 ТЕМА "Шкільні предмети" 

1. ... Учітесь, читайте,                                           І чужому научайтесь,                                         Й свого не цурайтесь.                                              Т. Шевченко                                                                                                                     Спершу ми подивимося, звідки взялися назви деяких наук, що вивчаються в школі, а далі будемо вчитися писати й рахувати, як і належить у початкових класах школи.

41. Канікули від Сіріуса: Сіріус - зірка у сузір'ї Пса - мав латинську назву Канікула, бо в латинській мові "собака" - каніс, "сузір'я Пса" - теж Canis. Сонце перебуває у сузір'ї Пса в період з 22 липня до 23 серпня.

У цей час у Римі починалась найбільша спека, і римський сенат робив перерву у своїх засіданнях; пізніше - робили перерву в заняттях навчальні заклади; а згодом цей час став постійною, "узаконеною" перервою в заняттях учнів і студентів. Греки першими в ті давні часи дали назву дням, а вже римляни в них запозичили й уявлення, і назву.                              

Так, наприклад, греки вважали, що спека йде не від сонця, а від Сіріуса; це від них пішов вислів собача спека, який зустрічаємо в німців (Hundstage - гундстаг), в англійців (dogdaus - догдеіз), у французів (jours caniculaires - жур канікюлер), у росіян (собачья жара). 

 40. Як бачите, навіть такі звичайні предмети шкільного вжитку, як олівець, папір, крейда, виявилися такими ж давніми, як і сама ідея школи, навчання, освіти. Народи-сусіди передавали один одному свої здобутки в цій галузі - і предмети, і їх назви, починаючи від крейди й закінчуючи назвами налузей наук, їх об'єктів і методів дослідження, про що ми поговоримо в наступному розділі. А зараз - "каникулы, каникулы, весёлая пора..." А канікули звідки?

39.  Говорячи про слово олівець, ми згадували пергамент. Що це за "папір"? У II ст. до н. е. у Пегамському царстві, яке було розташоване на малоазійському узбережжі, почали обробляти телячі шкури таким способом, що вони ставали придатними для писання на них.

Їх старанно вишкрібали з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на раму, сушили, а потім обрізали - і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний "папір", на якому було зручно писати. За місцем, де його виготовляли і звідки вивозили, цей матеріал назвали пергамен, пергамент. Ним користувалися ще досить довго після появи сучасного паперу, бо пергамент був значно міцніший і не псувався так швидко, як папір. На Україні користувалися ним ще у XVI ст. : польські королі писали на ньому грамоти на володіння землею своїм і українським панам. Пергамент можна побачити в музеях

і в бібліотеках, де зберігаються старовинні книжки.

 

38. Тепер про олівець. У давнину писали на пергаменті, який був дуже дорогим матеріалом, тому писати на ньому було справою відповідальною. Щоб писати рівно й красиво, олов'яними кружками проводили на пергаменті лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали. Пізніще

з'явилися олов'яні палички в дерев'яній оправі. В Італії серединки олівців робили також зі сплаву двох частин олова та однієї частини цинку. Олівці набули поширення в Європі. Тоді ж з'явилась і їхня назва в німців -  Bleistift, де  Blei - "олово", stift можна перекласти як обрубок, стержень, штифт.

У нас і в поляків у назві збереглося лише олово - олівець, олувек. І хоч пізніше олов'яні олівці вийшли з ужитку (вони були замінені графітними), назви бляйштіфт - олувек - олівець збереглися.

 37. - Ну, а найпростіші речі - крейда, олівець, папір, - запитаєте ви, - може, хоч вони прийшли не з таких далеких країв? Подивимось.                                                                                               Виявляється, що крейда - це глина з острова Кріт. Як будівельний матеріал римляни вивозили білу глину з того острова й називали її крета. Цей будівельний матеріал почали застосовувати в себе германці, називаючи його кріда, креда, а потім крайде. Від германців слово дійшло й до слов'ян.

36.  Екзаменаційний білет має всі підстави, щоб бути неприступним і мовчазним: у нього такі пишні й високорідні родичі, що йому не можна з ними не рахуватися. Це булла - указ римського Папи і білль - проєкт закону, що його вносить уряд в

англійський парламент. Староіталійське слово bulla означало "розпорядження з підвищеною печаткою". Зменшена форма булетта означала "записка", "довідка". Французи зробили з цього слова своє billet (бійє) - "записка", "білет". Поки це бійє дійшло до нас, воно по дорозі - у німців чи поляків - набуло звучання, близького до написання, і стало білетом. 

 35. Навіть скромний диктант - і той "римлянин": у латинській мові діктаре означало "говорити для записування". Серед нащадків цього латинського слова ми зустрічаємо й нашого старого знайомого - шкільний диктант, і страшного диктатора з його диктатом і ще багатьох інших.

34.  Зі словом бал ми ще зустрінемось. Де? У розділі про спорт, де мова йтиме про футбол, баскетбол, волейбол. Адже це саме - бол - пишеться в англійській мові ball. У давньофранкській мові існувало слово балла - "куля". Колись при голосуванні було

прийнято опускати в урну не бюлетені, а кулі: білі - "за", чорні - "проти". Після виборів звичайно казали: він зібрав стільки-то балів. Пізніше слово бал набуло ширшого значення - "оцінка".