42. Назва міста Вінниця явно українська. Вона співзвучна з низкою наших слів: він, віник, віно, вінець, вино, винниця та ін. Але від якого з них утворився топонім? 
   Дехто вважає, що в назві неправомірно вживається звук ⦗і⦘: місто має називатися Вінниця, бо походить від загальної назви винниця - підприємства, де виготовляють або зберігають вино.

   Проте найвірогіднішим є припущення, що назва міста утворена від давньоруського слова віно - посаг, викуп. Ця версія підтверджується фактами: у XIV ст. поселення й прилеглі до нього землі литовський князь Ольгерд віддав у подарунок (як віно) своїм племінникам.

 

41. На берегах Південного Бугу, по обидва боки його, розкинулася Вінниця. Місто тривалий час перебувало під владою Польщі. Історія його, як центру Поділля, тісно пов'язана з визвольною боротьбою українського народу проти панування Польщі. Вінницю визволяли козацькі загони Максима Кривоноса; захищаючи місто, розгромили польське військо козаки на чолі з хоробрим і мудрим воїном Іваном Богуном.

Жителі  Вінниці брали участь у гайдамацькому русі й  у повстанні Семена Палія.
    Сучасна  Вінниця вабить зеленими схилами річки, квітучими парками й скверами. Зацікавить гостей міста комплекс будівель колишніх єзуїтського, домініканського й капуцинського монастирів XVII-XVIII cт., музей-садиба М. Пирогова - засновника воєнно-польової хірургії, педагога й громадського діяча - у колишній його садибі Вишня. 

 

 40. Хоч місто Черкаси виникло на березі сивого Дніпра, у центрі України, від його назви віє духом чужини. 
    Відчувається, що це не українська й навіть не слов'янська назва. Де ж вона взялася? З якої мови прийшла? Знайти документи, що якимось чином прояснюють походження топоніма, неможливо. 

   Вважають, що найменування міста утворене від слова черкеси - назви кавказького народу, представники якого прибули сюди з Північного Кавказу, оселились на березі річки, серед розкішної природи. З часом вони асимілювалися, змішувалися з місцевим населeнням й дали пoселенню своє ім'я, трохи змінене фонетично. 

 

39. У  XIII ст. на березі Дніпра серед духмяних трав'янистих луків, оточених густим предковічним лісом, виросло поселення, яке має загадкову назву Черкаси. Тепер його з одного боку омивають води Кременчуцького моря. Місто, прекрасно сплановане, з паралельними рівними стрілами вулиць, тоне в зелені. Широкі піщані пляжі, зарослі кущами й буйними травами острови - залишки затопленої суші, старезний сосновий ліс - Соснівка,

до якого домчить вас міський тролейбус чи автобус, заміські будинки відпочинку й кафе створюють усі умови для здорового способу життя й змістовного дозвілля. 
   Черкаси - козацьке місто, колишній військово-адміністративний центр Черкаського полку. У місті  й навколо нього вирувало життя, відбувалися визначні історичні події. Воно чуло відлуння Корсунської битви Богдана

Хмельницького з поляками, Коліївщини, Корсунь-Шевченківської операції під час Великої Вітчизняної війни, знало й пам'ятає мужню Холодноярську республіку.      Затишний музей "Кобзаря" нагадує про перебування тут українського генія, якого дала світові Черкащина, Тараса Шевченка.

 

38.

На березі Десни розкинулось одне з найдавніших українських міст - Чернігів. Це був центр давньоруського племені сіверян, що в IX ст. увійшов до складу Київської Русі.

   Нині Чернігів - сучасне місто, яке славиться передусім пам'ятками минулого. Чернігівський архітектурно-історичний заповідник об'єднує довершені за будовою пам'ятки XI - XIII ст. - Спаський і Борисоглібський собори, Еллінську, П'ятницьку та Благовіщенську церкви, що свідчать про високий рівень архітектурної майстерності руських будівничих.

У Чернігові діє музей-садиба М. Коцюбинського, де митець написав низку своїх довершених творів. На початку XX ст. садиба була осередком літературно-мистецького життя Чернігова.
   Походження назви міста загубилося у віках. Легенда пов'язує її з ім'ям хороброго сіверського князя Черного (Чорного), який поліг у боротьбі з нападниками й нібито похований у кургані Чорна могила, що зберігся з X ст.

 

37. У мальовничому місці на річці Полтві стоїть горде місто Львів. Багате на пам'ятки культури, з вишуканою архітектурою, старовинними будівлями, величними банями церков і шпилями костьолів, місто приваблює туристів, чарує гостей. 

   Львів - науковий і культурний центр Галичини - має складну "біографію". Він пережив владу Польщі, Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини й Росії, але був і залишився українським.. 
   У Львові жив і працював титан думки Іван Франко, з нього вийшла всесвітньо відома співачка Соломія Крушельницька.
   Засновником міста вважається князь Данило Галицький. Це він

збудував замок на Княжій горі, яку тепер іменують Високий замок. Закладене місто князь-король назвав на честь свого сина Льва Даниловича. 
   Отже, Львів - це місто Льва (Лева).

36.

Тільки незначна частина топонімів піддається тлумаченню, зіставленню з іншими словами, визначенню особливостей творення і походження. А народження, витоки більшості з них укриті товстими шарами віків і добратися до них важко навіть мовознавцям-поліглотам. 
   Тим часом прагнення вникнути в суть назви, особливо рідного міста чи села, зрозуміти, чому саме так його нарекли,

невимовно велике. Тож із задоволенням сприймаються версії походження тієї чи іншої назви, слухаються створені  народом легенди про її появу.

      Вітання Володимиру М. (11 клас) та Марії С. (7 клас) за зайняте II місце  в II етапі конкурсу 
любителів   української   мови  ім. Петра  Яцика

35. А тепер перевірте, як ви знаєте свою країну, її адміністративні центри, інші населені пункти.
1. Назва міста однієї з ценральних областей України, нещодавно перейменованої.
2. Обласний центр шахтарського краю.
3. Місто, у соборі якого під час перепоховання відспівували Т. Шевченка.
4. Районний центр Миколаївської області, розташований на березі Південного Бугу.
5. Важливий порт Азовського та Чорного морів.
6. Районний центр Черкаської області, колишня резиденція Б. Хмельницького.
7. Районний центр Чернігівської області, де в 1820 році коштом мецената О. Безбородька було відкрито ліцей, у якому навчалися Микола Гоголь, Євген Гребінка, Леонід Глібов. 
8. Назва міста Житомирської області, у якому народилася Леся Українка.
9. Адміністративний центр області на Придніпров'ї.
10. Районний центр Сумської області, під яким гетьман І. Виговський розбив московське військо.
11. Місто, у якому народився зачинатель нової української літератури - І. П. Котляревський.

34. У містах України. 
    Власну назву має кожне місто, село, хутір. Одні з них широко знані, відзначені в історії нашого народу, бо дали світові геніальних учених або митців чи є місцями певних історичних подій. Інші, великі й малі, свідки нелегкого минулого своїх мешканців, менш відомі, тому що не були місцями глобальних історичних дійств. 
    І перші, і другі - поселення рідної Вітчизни, у яких народжуються, живуть і трудяться наші земляки.
   Тож побуваймо в деяких містах нашої Батьківщини.

33. Зверніть увагу на особливості написання поданих топонімів. До іменника додано прикметник, що підказує, у якому регіоні слід шукати це місто. А ви знали про це раніше?

 

1. Могилів-Подільський.
2. Володимир-Волинський.
3. Новоград-Волинський.
4. Новгород-Сіверський.
5. Білгород-Дністровський.
6. Кам'янець-Подільський.
7. Кам'янка-Дніпровська.
                  

32. Одним із найпоширеніших чоловічих імен в Україні було ім'я Іван. Наведіть п'ять назв населених пунктів, які можна утворити від цього імені. 
      У деяких назвах поселень, утворених складанням іменника і прикметника, друга частина уточнює першу, указуючи на місцевість, регіон, у якому розташоване місто чи село. Перевірте, як ви знаєте міста рідної країни. 

 

31. Спробуйте провести лінгвістичне дослідження зі словотвору топонімів. Зробіть словотвірний аналіз поданих слів і визначте, яким способом утворені топоніми кожної групи. 
1. Андріївка, Дубівка.
2. Баштанка, Боярка.
3. Сторожинець, Бобринець.
4. Бабинці, Коровинці.
5.  Городище, Ставище.

6. Корсунь-Шевченківський, Старокозаче.
7. Білогірськ, Червоногородське.
8. Біленьке, Барвінкове.
    Наш народ залюблений у природу, красу, яку несуть дерева, трави, квіти. Українські села потопають у зелені, щовесни обливаються рожево-білим цвітом садів, наповнюються духмяними пахощами квітів. 
   Пригадайте Шевченкове: "Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть..." або "Між ярами над ставами верби зеленіють. Сади рясні похилились, тополі по волі  стоять собі,  мов сторожа, розмовляють з полем..." Любов до природи, зокрема до дерев, кущів і квітів виявили засновники багатьох населених пунктів, називаючи їх. По всій Україні десятки назв поселень, утворених від слів вишня, яблуня, верба, слива, груша, калина, малина та ін.

 

30. Прочитайте назви перейменованих населених пунктів.
 Скажіть, як вони називаються сьогодні. 

1. Керелівка (Кирилівка) Черкаська область.
2. Станіслав.
3. Проскурів.
4. Пушкарне Сумської області.
5. Пан-Іванівка Харківської області.
6. Хутір Купчинський Полтавської області.
7. Вишня Вінницької області.

 
    Творення топонімів, зокрема назв населених пунктів, досліджувало і досліджує багато мовознавців. Вони виконують складну, громіздку і копітку роботу: збирають матеріал, тобто записують назви міст і сіл, систематизують його за різними ознаками, аналізують. Дошукуючись твірної основи й кореня в кожній назві, зіставляють її з іншими словами, у тім числі й з топонімами нашої та інших мов. На основі такого аналізу роблять висновки.