До ранніх гінців весни належить і сон-трава. Вона викидає  на поверхню землі також спершу квітки. Це густо опушені дзвоники, які розкриваються в усій своїй красі, коли 
потепліє. Проте всю красу 
можна побачити лише в одній квіточці. У букеті вона зникає, на жаль.
  Існує повір'я, що квіти цієї рослини мають властивість навіювати сон. А в скандінавському епосі "Едда" оповідається  про те, красуня Брунгільда ніяк не могла заснути. Тоді під голову їй поклали пучечок трави, і дівчина відразу заснула. 
   І мисливці вважають, що ведмеді, причастившись корінням сон-трави, стають в'ялими, захмелілі наче. Очевидно, рослина насправді містить у собі речовини, що викликають сонливість.

     У Києво-Печерському патерику - давньоруській літературній пам'ятці - зображено, як воїн ходить у храмі й кидає в монахів сон-траву. Ті, до кого прилипали квітки, уже не могли дочекатися кінця служби й відразу ж ішли спати.
   З давнини вважалось також , що трава може дарувати сили пророцтва та ясновидіння. Існувало повір'я: якщо покласти пучечок квіток на ніч під голову, то у сновидіннях людина може побачити власну долю. А ще гадали, коли людина засне навесні на цій траві, то їй подаровано буде здатність у сні передбачати майбутнє.

                                                                                            

   Барва пелюстки цієї квітки буває різна - лілова або фіолетова, жовтаста або біла. Усе залежить від хімічного складу грунту. Оцю властивість рослини використовують геологи, коли  шукають корисні копалини. Таким чином, наприклад, було відкрито поклади нікелю в Казахстані.
           Сон-трава оспівана в піснях, у художніх творах описана. Зустрічається вона у віршах  
Т. Г. Шевченка:
     Не сон-трава на могилі
     Вночі процвітає...
   У "Лісовій пісні" Лесі Українки:
          Вже й сон-трава перецвітати стала.
          От-от зозулька маслечко сколотить,
          В червоні черевички убереться
          І людям одмірятиме літа.

              День цивільного захисту в нашому класі

 

      З цікавістю слухаємо про надзвичайні ситуації та сигнали оповіщення про небезпеку

                                              Сигнал "Хімічна тривога!"

                                                  Сигнал "Радіаційна тривога!"

                                  У чеканні відбою всяких тривог

 Мабуть, я нікого не здивую, коли скажу, що будь-які квіти мають здатність заспокоювати людину, відвертати її від проблем, піднімати настрій, навіювати спогади. Вони, ніби звуки музики, огортають душу ніжністю та теплом...

 Сьогодні хочу знову написати про синьоокі проліски. Дуже люблю ці квіти за ніжність і тому, що вони найперші. Вирішила знайти образ цєї квітки в художній літературі. Проліски оспівані у творах багатьох українських письменників - і класиків, і сучасних.
  Це справжнє голубе диво, що сперечається з кольором неба. Щоправда, не сніг, а шар торішнього листу іноді заважає гінцям весни з'являтися вчасно. У Михайла Стельмаха, наприклад у повісті "Гуси-лебеді летять", читаємо:"Весною вони (дубові гаї) довго не розвивалися - були голі зверху й знизу, бо ні квіточки підсніжника, ні блакитний пролісок, ні жовтий первоцвіт, ні білі, ні червоні, ні червоно-фіалкові сокілочки не пробивалися крізь шорстку сірятину листяної подушки". 

     Ніжні почуття до голубої квіточки оспівані у вірші Лесі Українки "В магазині квіток". Сільська дівчина, не знайшовши в міському магазині квітів, що нагадували б їй рідні місця, раптом побачила в руках зустрічної жінки ... проліски - і тоді вона:
     ... згадала околиці рідні:
    Скрізь квіти, ряст, ясна роса...
              На проліски сині, на квіти лагідні
                     Скотилася тихо сльоза...

У вірші "Перші проліски" Бориса Грінченка
читаємо про любі серцю спогади:
      Ви сьогодні мене звеселили,
      Нагадали минуле мені;
      Нагадали коханої очі,
      Що блакитні були і ясні.

"Пролісок" - це назва збірки поезій нашого земляка Павла Грабовського.
    Прокидалось усе та цвіло навкруги:
   Синій пролісок вився з-під снігу.

Винятковою життєздатністю ніжної квітки захоплювався також поет-земляк Олександр Олесь:
                   Зима... і пролісок блакитний!        
                     Навколо ще лежать сніги,
                   А він всміхається, привітний,
                   А він вже скинув ланцюги. 
      У поетовому вірші "З листа" пролісок  і в такому ліричному контексті: 
                          Перший пролісок блакитний,
                          Першу квітку весняну,
                          Шлю тобі, моя голубко,
                          У далеку сторону.

 "Бризки пролісок" - така назва оповідання Василя Чумака, у якому читаємо: "Чорна блуза Андрійкова забризкана бризками пролісок. Та що чорна блузка? - Весь світ у пролісках!"

А в щоденнику поета Степана Будного, який помер на зорі життя,  читаємо і такі рядки:

   "Надвечір пішов сніг ... І здавалось, ніби на клумбах в онкодиспансері зацвіли проліски. На мокрій землі вони швидко танули, та на їх місце падали інші, і волога земля весь час цвіла.
Пролісками ... " 

                    
     

                    26 квітня - чорна дата для всього людства.

 

                                            Чорнобиль болить усім...

                                      Звучать скорботні слова...
                          

                                                          Хвилина мовчання

             Ліс. Я дуже люблю ліс. А ви? Особливо весняний. Там стільки квітів, трав та всякого іншого дива!
   Коли зацвітають проліски, то разом із ними квітне гусяча цибулька.  
   Спочатку торішнє листя несміло пробивають тонюсінькі паростки, а відтак і цвіт з'являється - маленька жовта зірочка.

Потім зацвітає вовче лико. Незвичайно красивий у нього цвіт! Але дуже отруйна ця рослина вся! У вовчого лика квітки рожеві, схожі на бузок (рос. сирень). 
 Її  латинська назва "дафна" має міфологічне походження. 
   Дафна - це прекрасна німфа. Ховаючись від закоханого в неї нелюба, вона перетворилася на цей рожевий кущик. Стережіться вовчого лика! Руками до рослини не можна торкатися! Отруйна!