9. При кожному переписуванні вкрадалися помилки (переставлені або пропущені літери, пропущені або нерозібрані переписувачем слова). Так і з'являлися темні місця.   

   Проте не можна вважати темним місцем, наприклад, вислів заступити шляхи полю, хоч він і здається, на перший погляд, незрозумілим. Поле - це безліса місцевість, степ, який починався за межами Київської Русі, на південь та південний схід від Києва. З поля йшли на Русь половці та печеніги; заступити шляхи полю означало не пустити у свій край ворогів. 

   Були б ми "Полю" шляхи заступили,                                                                                                        Золотими шоломами з Дону воду пили.   (І. Франко)

   

8. Скільки реалій, уявлень про них, давніх висловів зникло, не лишивши й сліду в тих скупих пам'ятках, що дійшли до нас...Написане "Слово" в 80-х роках XII ст., наприкінці XVII ст. було виявлено один список твору, невідомо, скільки разів до цього переписуваного. Невдовзі, під час пожежі в Москві 1812 р., цей список згорів.

Лишилися першодрук (1800) і копія зі списку, знята для цариці Катерини II. Переписування ж у XII-XVI ст. було справою складною, трудомісткою: писали уставом, напівуставом - ніби сучасними друкованими літерами, тільки складнішими в обрисах. Не писали - малювали кожну. А тому й губили частіше, ніж ми скорописом. 

7. Окрім цих імен, варто згадати й Трояна, що кілька разів згадується у "Слові". Звичайно цитується вислів були віки Трояна, коли говорять про дуже давні часи: "Ой були віки Трояна славні, кажуть, і багаті..." (І. Франко).

Хто ж такий Троян? Виявляється, вислів ми вживаємо, а от хто цей Троян, кого мав на увазі автор "Слова" - досі невідомо. Чимало в "Слові о полку Ігоревім" так званих темних місць - незрозумілих слів і словосполучень, над якими вже багато років б'ються дослідники. Причини появи цих темних місць - час і переписування. 

  

6. Ще одне ім'я "Слова" цитується в сучасних текстах. Це - Овлур - половець, який допомагав князю Ігорю при втечі з полону: "...Опівночі Овлур свиснув за рікою: велить князю розуміти".                 У переносному вживанні цей вислів означає сигнал до важливої дії:                                                                            Ні, вже не знати спокою!                                                                                                                            Туга пече, як змія!                                                                                                                                        Свиснув Овлур за рікою, -                                                                                                                            Чуєш ти, земле моя?                (М. Рильський)  

     Не лише ці слова, а й інші високопафосні цитати зі "Слова" часом уживаються іронічно, щоб підкреслити невідповідність, кумедну відстань між тим, що зображується, і тим, якими словами ведеться розповідь, наприклад: "Городища залишилися за шелом'янем у тумані, хай тепер до хрипоти свистить Овлур і піє Піньо (півень) - вона вистоїть, бо переборено найважче, вона вирвалася з магнітного поля Городищ, дія якого сягає хіба що до Вапнярки" (В. Яворівський).

    

5. У тексті "Слова о полку Ігоревім" є згадка про легендарного співця і музИку Бояна. Автор називає його віщим (здатним передбачати і провіщати майбутнє), навіть пальці в нього "віщі", і слухачам здається, ніби струни на гуслях самі собою звучать. Його пісні вражали багатством поетичної уяви, яка ніби злітала орлом під хмари, стелилась сірим вовком по землі, його думки розтікалися по гіллястому дереву поезії.   

                                              У переносному значенні віщий Боян - художник, композитор, поет-митець. Панас Мирний так писав на смерть М. В. Лисенка: "Перестало битися чуле серце віщого Бояна, що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе у своєму рідному краї!"

4. Ще один популярний образ  - брат князя Ігоря, курський князь буй-тур Всеволод. Ми зараз кажемо про мужню людину - "хоробрий, як лев", бо турів (диких биків) - великих, сильних, страшних у своїй люті тварин - ми не бачимо. Проте епітет цей зберігся: 

 Так вдармо піснею! Торкнем бандуру!                                                                                                   Хвала герою, воїну, буй-туру!    ( П. Тичина)  

 

3. Образ Ярославни - це втілення вірності, любові, відданості жінки. "Дві Ярославни стояли на валу, побіля військкомату. Одна проводжала сина, друга - нареченого. Від музики, від ніжності прощань автобус-корабель поволі відпливав до суворих берегів Мужності" (В. Гей).

2. Найпопулярніший образ "Слова" - Ярославна (дочка галицького князя Ярослава Осмомисла, дружина Новогород-Сіверського князя Ігоря Євфросинія). Плач Ярославни - одне з найпоетичніших місць твору, справжня перлина давньоруської лірики. Дізнавшись про поразку руського війська і про те, що Ігор потрапив у полон до половців, Ярославна на міській стіні, плачучи, закликає сили природи - вітер, Дніпро, сонце - допомогти Ігореві, визволити його з тяжкого й ганебного полону.

  

Крилатий вислів "За землю Руськую, за рани Ігореві!"                   1. Славнозвісна давньоруська поема "Слово о полку Ігоревім" дала російській і українській мовам величезну - як на один твір - кількість крилатих слів.                                                                               Палкий патріотизм автора "Слова", пристрасність викладу, висока ідейність і поетичність, якась особлива чистота і гармонійність твору - усе це забезпечило йому надзвичайну популярність, а відтак і зробило його щедрим джерелом крилатих слів.

"Слово о полку Ігоревім", датоване XII ст., не було єдиним літературним твором тих часів. Навпаки, у нас є всі підстави вважати, що література того часу не лише була багатою і розвиненою, а й виконувала особливу роль. "В руській історії епохи "Слова о полку Ігоревім" література мовби замінила собою об'єднуючу силу держави", - писав академік Д. С. Лихачов.  

8. Потомки гідно оцінили цю Святославову рису. Ось як писав Олесь Гончар: "Тисячі років тому, коли воїни на своїх бенкетах черпали вино черепами своїх противників, навіть тоді, перед нападом, попереджували ворога чесно й відкрито: іду на ви!, а тепер, у XX сторіччі, вчиняють напад вночі, по-розбійницькому, бомбами з неба засипають ще сонних дітей, матерів ."

  

7. Залишився в пам'яті потомків завдяки літописцеві ще один вислів князя Святослава: "Іду на ви!" Цими словами він оголошував війну своїм ворогам, не принижуючися до несподіваного нападу й не бажаючи користуватися його перевагами. Він послав гінця, якому велів переказати ці три горді слова.