33. Незабаром така ж необхідність покликала до життя появу прізвищ у жителів міст – незакріпачених людей, які займалися переважно якимось ремеслом або торгівлею. У містах вони були власниками будинків; належали до цехів, платили державні податки – і все це вимагало оформлення документами, у яких, окрім імені, потрібне було й прізвище.
Протягом XVI-XVII ст. родові прізвища закріпилися серед більшості жителів українських міст (так з’явилися Бондарі, Гончарі, Ковалі, Колесники, Кравці, Кушніри, Муляри, Пекарі, Міняйли, Крамарі та ін).
Комментариев нет:
Отправить комментарий