Заміжжя - велика переміна в житті дівчини, і бентежні роздуми, що то буде за цим життєвим порогом, як то ж воно складеться в подружжі і чи краса дівоча збережеться, мимоволі обступають серце:


- Матінко-голубочко,
Чи буду я такая,
Чи буду я такая,                    
Як калинонька цяя?
-  Будеш, доненько, будеш,
Поки в мене будеш,
А як підеш від мене,
Спаде красонька з тебе,
Спаде краса-полуниця
Із біленького лиця.
Обсядуть тебе діти. 
Як калиноньку квіти,
Обіллють тебе сльози, 
Як калину морози.

  І щаслива пора дівування в домі турботливої матері не раз ще згадуватиметься.

А пов'язана в пучечки калина - це вже зв'язана шлюбом дівчина. А він, шлюб, усілякий буває: і щасливий, і нещасливий.



Та чи я в лузі не калина?
Та чи я в лузі не червона?
Нащо мене поламано
   І в пучечки пов'язано? 
  Нещастя моє!            Недоля моя!