9. Люди знають перець (насамперед індійський) дуже давно, про це свідчить його назва. Корені її сягають давньоіндійської мови (піппалі), відоме воно було у греків (пепері) і римлян (піпер).    

У слов'ян це давнє запозичення з латинської мови. І хоч звучать назви перцю у слов'янських мовах не однаково, "впізнати" в кожному з цих слів наш перець можна, особливо якщо врахувати, що найдавніша форма цього слова у слов'ян - пьпьрь. 
   Подивіться: у сербохорватській мові це папар, у  словенській -  пепер, у чеській -  пепж, у польській -  пєпж.

 
Якщо пустити повіддя нашої уяви, то сучасне перець можна уявити, як давнє пьпьрь, що здобуло в розмовній мові суфікс -ець і по дорозі до наших часів десь загубило свій початок (пьпьрьць - пьпьрь - перець).