9. Люди знають перець (насамперед індійський) дуже давно, про це свідчить його назва. Корені її сягають давньоіндійської мови (піппалі), відоме воно було у греків (пепері) і римлян (піпер).
У слов'ян це давнє запозичення з латинської мови. І хоч звучать назви перцю у слов'янських мовах не однаково, "впізнати" в кожному з цих слів наш перець можна, особливо якщо врахувати, що найдавніша форма цього слова у слов'ян - пьпьрь.
Подивіться: у сербохорватській мові це папар, у словенській - пепер, у чеській - пепж, у польській - пєпж.
Якщо пустити повіддя нашої уяви, то сучасне перець можна уявити, як давнє пьпьрь, що здобуло в розмовній мові суфікс -ець і по дорозі до наших часів десь загубило свій початок (пьпьрьць - пьпьрь - перець).
Комментариев нет:
Отправить комментарий