9. Серед безмежжя СЛІВ, об'єднаних значенням предметності та граматичними особливостями в одну частину мови - іменник, виділяються розряди загальних і власних назв.

  ЗАГАЛЬНІ НАЗВИ - це узагальнені найменування однотипних предметів, явищ, упредметнених дій, станів, ознак: учитель, вежа, гроза, повідомлення, стурбованість, завзяття. 
    Характерною особливістю загальних назв є те, що вони позначають не окремі предмети, а сукупність їх. Припустіть, що кожний предмет може мати свою назву. Огляньтеся навколо й спробуйте назвати окремими словами все, що бачите: кожне дерево, кожний сучок, гілку і листочок на ньому, кожну травинку й комашку, що повзає на ній і т.д. Уявляєте, скільки для цього потрібно СЛІВ? 
   

  Їх би ніхто не зміг засвоїти й пам'ятати. А спільна для них загальна назва, типізуючи, об'єднує, називає одним словом цілу групу окремих, але однорідних предметів, що мають спільні показові для них особливості. 
     Наприклад, слово риба є назвою мільйонів хребетних тварин, що живуть у воді, дихають зябрами, мають плавці та шкіру, найчастіше вкриту лускою;

зошит - це зшиті аркуші чистого паперу для писання або малювання, а всі шуби, незалежно від їхнього розміру, кольору, фасону, об'єднані тим, що належать до верхнього зимового одягу з хутра або на хутрі.