13. Із книжок і кінофільмів ми знаємо про комісарів Великої Вітчизняної і громадянської воєн, а чи існувало це слово ще раніше? Виявляється, воно дуже старе, ще латинське: від дієслова коміттере – «доручати» було утворено іменник комміссаріус – «довірена особа», «порученець».
У нас слово відоме з
XVII ст., прийшло воно з німецької мови й означало «довірена особа». Про роль комісарів у кріпосницькому суспільстві виразно промовляють рядки відомої байки Леоніда Глібова «Вовк та Ягня»: «Ягняті нікуди тікати; стоїть, сердешне, та дрижить… А Вовк, неначе комісар, кричить (він, щоб присікаться, знайшов причину)…» Виходить, що слово це своєї величі, свого героїчного ореолу набуло не одразу, а значно пізніше – завдяки тим людям, які носили це високе звання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий