26. Цар Петро I прислав з Голландії насіння цієї рослини до Петербурга, де її почали вирощувати у квітниках. 
    Та, як розповідали сучасники, поступово з панських клумб соняшник переселився на селянські городи і як окраса, і як ласощі: селяни охоче лузали його насіння. 
   

  

Прагнучи одержати більші головки та більше насіння, селяни відбирали для посіву найбільші й найкращі зерна, які б добре було лузати.    

  Інші народи теж шукали застосування нової рослини. Німці, наприклад, пробували готувати каву з підсмажених зерен, але вона була несмачна; англійці пробували відварювати головки соняшника - цього взагалі не можна було їсти.