Дещо інше спрямування має легенда під назвою "Безталанна дівчина", що її записано на Львівщині.

"Високо в полонині, на горі Писана, є маленьке озерце. На озері можна побачити багато купавниць - водяних лілій. Одного дня один красний легінь вийшов на полонину і прийшов до малого озерця.
- Яке чудо! - мовив він і простяг руку, щоб зірвати красний цвіт. Коли він зірвав купавницю, то побачив, як з неї капали сльози у траву.
- Чого ти плачеш? - запитав він. - Розкажи мені, відкрий свою печаль, я нікому не розкажу, що почув від тебе.
І квітка розповіла:
- То було давно-давно. Одна бідна дівчина полюбила багатого хлопця. У них мала народитися дитина. Але багатий хлопець дурив дівчину. Багаті все дурять бідних. Хлопець не хотів дитини, бо мав уже на приміті багату панянку. Одного разу мовив багач:"Кохана моя дівочко, хочеш - я тебе покатаю на човні й покажу тобі озеро?"

Дівчина повірила своєму милому й пішла з ним у човен. Сіли вони в човен і попливли. Дівчина не думала нічого поганого. І тут з води визирнула я, - мовила красуня купавниця.

Дівчина крикнула: "Яка красна, як сонце!" І нагнулася, щоб мене зірвати, а човен перекинувся, і вона шубовхнула у воду. Але хлопець її рятувати не хотів. Йому того й треба було, щоб дівчина втопилася. Плачу за безталанною дівчиною, бо в тому я винна, що її поглинуло озеро. Не віриш, красний легіню? Коли устане сонце і своїм промінням помилує нас, ми розкриваємо свої пелюстки й плачемо. Приходь завтра рано на озеро й побачиш усе сам.
  Красний легінь щорання приходив на озеро, щоб побачити, як плачуть купавниці.  І купавниці плакали..." 
 Цікава легенда. Чи не так?