Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)

понедельник, 31 июля 2017 г.

Дуже вдячна тим, хто заходить на мою сторінку й читає публікації. Сьогодні розпочну писати про льон. Якщо хтось подумав "льон-довгунець", то це так і є. Яка ж то краса, коли цвіте льон! Здається, саме небо розіслалося по землі.
"Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти,"- читаємо в новелі Михайла Коцюбинського "Інтермецо".
     Справді, серед численних несподіванок і неповторних явищ, що їх дарує нам природа, - одне з наймальовничіших див, коли льон цвіте. Наче озеро блакитне, зорові не ввібрати молодої безмежної синяви. Таке привабливе  льонове поле в пору цвітіння. Здається, небо подарувало квітові свою незрівнянну блакитну барву й щедро розлило її довкруж.
Очевидно, саме цією картиною навіяні рядки ідилічної поезії Миколи Вінграновського "Літній ранок":
  У картузах із парусини
  Комбайн комбайнові гукав:
  - То що ж косить? Воно ж все синє!
  Де льон? де небо? де ріка?


               Це типова картина поліських краєвидів.



1 комментарий: