2. Відомий кукіль людині дуже давно. Про це свідчать і назви куколю у слов'янських мовах. В основі їх лежить слово, яке можна реконструювати як праслов'янське конкол. Це звуконаслідувальна назва дзвону. 

   В інших - неслов'янських - народів квітка викликала ті самі асоціації: в англійській мові вона зветься кокл (cockle), у німецькій - кльоккенблюме (Klockenblume). 
   Ця ознака - схожість із дзвіночком - послужила підставою для називання й інших квітів: є квіти, які по-російськи звуться колокольчики, по-українськи - дзвіночки та ін.