10.10. Готуємося до ЗНО. Усе про експресіонізм.

   Експресіонізм (від фр. expressionisme - вираження) - течія в межах модернізму, яка сформувалася в Німеччині в перші десятиліття XX століття й постала як заперечення не тільки наслідувальних різновидів мистецтва, а й імпресіонізму, який спирався на вираження миттєвих вражень митця. Тому на першому місці у творах глибока тривога за долю людини в духовно зруйнованому світі.

   Термін експресіонізм уперше був ужитий у Берлінському журналі "Штурм" (1911) його засновником Х. Вальденом. Течія проіснувала до 30-х рр. 20 століття. Її джерелом були романтизм, філософські ідеї Ф. Ніцше, а. Бергсона, А. Шопенгауера та ін. 

   Основний творчий принцип експресіонізму:
* зображення загостреного субєктивного світобачення через гіпертрофоване авторське "Я";
* нервова емоційність та ірраціональність;
* символ, гіпербола, гротеск, фрагментарність, плакатність письма, позбавленого прикрас;
* поєднання протилежних явищ;
* побутове мовлення поряд з вишуканими поетизмами, вульгарність з високим пафосом.
   

 
 Основні жанри - лірична поезія, гротескна поема, публіцистична драма, що перетворилася на схвильований монолог автора. Певні риси експресіонізму спостерігалися, наприклад, у новелах В. Стефаника, розкривалися пізніше в поезії Т. Осьмачки, Ю. Клена, М. Бажана, у драмах М. Куліша, у театрі "Березіль" Леся Курбаса, у новелах М. Хвильового та Ю. Яновського.