10.9. Готуємося до ЗНО. Усе про імпресіонізм.

 

Імпресіонізм (від фр. impressionisme - враження) - течія в мистецтві, представники якої основним завданням вважали витончене відтворення особистісних вражень і спостережень, мінливих миттєвих відчуттів і переживань, що досягалося особливим лаконізмом прози, її ритмічністю, використанням зорових, слухових, нюхових образів, увагою до деталей.

  Батьківщина  імпресіонізму - також Франція із 1873 року (від назви картини Клода Моне "Імпресія. Схід сонця", у творчості О. Ренуара, Е. Дега, Гі де Мопассан, П. Верлен та ін.  Спираючись на досягнення реалістичного демократичного мистецтва,

імпресіоністи боролись проти рутинного академізму й  салонного мистецтва, виступали за відтворення краси навколишнього світу, повсякденного життя. Вони вважали, що художник має зображувати навколишнє так, як він його споглядає і відчуває.

Культ враження - основа естетичної системи імпресіоністів. Звідси - пошук нових художніх засобів, найповніша передача зорових вражень, життєстверджуюче захоплення красою світу. Основну увагу митці приділяли відтворенню змін у настрої, фіксуванню хвилинних вражень. Імпресіонізму притаманна витончена фантастика, поетизація старовини, екзотика.
   Для імпресіонізму є характерним:

* "звуковий" пейзаж;
*  естетична функція кольорів і світлотіней;
* урочиста пряма мова (монолог, діалог);
* калейдоскопічність і фрагментарність зображуваного;
* сюжет не розгортається, фабула вимальовується поступово;
* ситуаційне напруження;
* підкреслений ліризм;
* тропи для підсилення осоціативних почуттів і вражень.

  Своє яскраве вираження імпресіонізм знайшов у творчості  М. Пруста, А. Чехова, І. Буніна, М. Коцюбинського,  М. Хвильового, М. Ірчан, П. Тичини, В. Чумака, М. Вороного та ін.