7. Давнє добрий не в усьому збігається із сучасним значенням. Коли кажуть: «Була в мене сокира добра, та вищербилася», то вживають тут слово добра в його первісному значенні. Пізніше в слові добрий розвинулось значення «той, хто м’яко, уважно, чуйно ставиться до людей». Слово доблесть утворилося від добль (←добрҌ)- «сильний, хоробрий». Колись казали «муж добрий», а тепер ми кажемо «хоробра людина». Сьогодні доблесть – це не лише військова мужність, геройство; це також самовідданість у праці, у будь-якій діяльності. І тут слово доблесть наче повертається лицем до свого первісного значення – «хороший у якійсь справі».