Чому старі люди так говорять: 
                                "Наша Маланка качура пасе"?

   Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня - Щедру. Вона не мала такої  великої кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м'ясо, печеня, локшина й обов'язково млинці (як прообраз сонця) та вареники.
   Оскільки за християнським календпрем це день преподобної Меланії Римлянки, яка померла 439 року, то його й називають Маланками. Повечерявши, сусіди йшли один до одного миритися, щоб "Новий рік зустріти в мирі та злагоді".  Між тим хлопці, котрі недавно невдало сватались і отримали гарбуза, удруге засилали сватів до обранок з надією "на благословенну згоду". 
   Тим часом біля вікон уже чулися дівчачі голоси та щедрівки. Щедрували переважно дівчата-підлітки, іноді юнки. Вони водили Козу та Кота. Хлопці теж чудили, переодягшись у жіноче лахміття, - це була Маланка. А в цю ніч дівчата ворожили на суженого. Ворожіння були різні. 
  Якщо на Маланки відлига, то чекали теплого літа: яка Маланка, такі Петро з Павлом. Тому й казали, що "Маланка качура пасе", тобто багато буде трави.