Чому старі люди так кажуть:
                 "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі"?

     З церковних відправ найбільше запам'ятовуються ті, що правляться 19 січня - на Водохреща.  
   Потім, після церкви, уся процесія йде до річки. Там уже заздалегідь вирубана ополонка у вигляді хреста. Довкола ополонки стоять люди, чекаючи  на продовження відправи.

Після молитви священик, нахилившись, тричі вмочує у воду срібного хреста, а дяк прихиляє свічки. Вважалося, що як тільки священик опускав хреста у воду, то вся біснувата й нечиста сила вистрибувала геть. Після цього вода ставала вельми цілющою.

 Набравши свячениці, люди тут же смакували нею, а матері дітям змащували водою очі - "щоб добре бачили", вуха - "аби добре чули тільки гарні слова" та лоба  - "щоб мудрою була голова". А вже вдома обтирали  ще й тіло, щоб здоровим було, як вода...

Старші жінки й чоловіки та молодь скакали у воду, занурюючись з головою, й тут же вилазили на берег.
    Усі вважають і зараз, що той, хто скупається на Водохреща, протягом року не хворітиме.
  Найміцнішими завжди вважалися йорданські морози. Невдовзі вони почнуть слабнути, тому й казали:"Тріщи не тріщи,а вже минули Водохрещі".
  Зі святом Водохреща пов'язана історія хвороби Лесі Українки. Усе своє життя ця жінка боролася з туберкульозом кісток, застудивши ноги в холодній воді...