Тема та ж: волошки в літературі.

У Степана Васильченка - відомого українського письменника - є  чудове психологічне оповідання "Волошки". Обов'язково прочитайте! Сині квіти тут уособлюють перші світлі почуття дівчинки Усті, які розбиваються через жорстоку реальність. Психологічно проникливо змальовує це письменник: "Сині волошки проти місяця ще більше сивіли, затуляючи мало не все вікно. Волохата тінь од них упала на стіл. Немов аж потемніло в хаті од них, покращало. А за ними видко через вікно місяць у далекому небі; до його боязко крадуться волохаті з білими крайками хмаринки, немов рибки на огонь плинуть... "

 
Для Усті сині волошки поєднувалися з розквітом перших почуттів, і краса їх никне, як раптом ситуація прояснюється, і ці почуття, виявляється, ошукані, зраджені: "Глянула на вікно, де стояли волошки: з такою охотою перед заходом сонця по одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них, - тепер стоять далекы, нікому не потрібні...
    Вийняла з води й недбайливо жбурнула до порога."
І в оповіданні Степана Васильовича "На золотому лоні" також натрапляємо на опис синіх квітів:"А коло їх ніг трупом лежить жито, побите й потолочене; разом із синіми волошками щільно до землі своєї  золоті голівки склало."