Народний календар: грудень ***

   Вечір. На вулиці тихо зараз, тільки морозець пощипує за щоки та вуха, тільки сніжок порипує під ногами. Грудень - кінець року, а початок зими. А ще кажуть: груднева днина куца: сюди тень, туди тень, та й минув день. Отож і виходить, що сумний грудень у свято й будень, або - сумно, як у грудні пополудні! Колись казали:" Прийшов грудень - приніс студень, бо він око снігом радує, а вухо морозом рве". Тому, дітки, одягайтеся потепліше, бо взимку сонце хоч і світить, та не гріє, а зимове тепло, як мачушине добро. Груднева пора постійно з прогнозом плутає - то сніг, то завірюха, бо зима коло вуха...
 
      Назва "грудень" походить від самого
 характеру місяця.  Із настанням заморозків розбита кіньми дорога перетворювалася в суцільне груддя. З цього приводу казали: грудень на возі витрусить не тільки сіно, але й душу. Інші назви: "студень", "мочавець", "трусим" (бо сніг часто трусить).

                                            Народні прикмети

* Якщо взимку ранкова зоря скоро гасне - на холод, а коли вечірня раптово згоряє - на відлигу.
*  Дим без вітру стелиться по землі - випаде сніг або потепліє.
*  Починають "плакати вікна" - зменшиться тиск і потепліє.
*  Кіт шкрябає підлогу - на вітер і завірюху, дере стіну - на негоду, лежить черевом догори - на відлигу, згорнувся в клубочок і вткнувся писком у лапки - на мороз.
*  Яскраві зірки взимку - на мороз.
*  Якщо ворона сидить на верхівці дерева й каркає - бути хурделиці.
*  Кімнатні птахи мовчать перед заметіллю.
*  Грудень землю грудить і хату студить.