2. Часом буває, що поетичний образ потребує "ключика", щоб його відімкнути. Читаємо в Павла Грабовського:  Людина есмь... жага любові в серці;                                                                                                          Як одігнать замани світові?                                                                                                                         Простіть мене, о мученики мерці;                                                                                                            Простіть мене, о страдники живі.                                                                                                                      При першому читанні, коли відкинути перші два слова, які, скажімо, вам здалися таким собі "загальником", усе, що сказано у вірші далі, або незрозуміле, або нецікаве.