4.  Пізніше димкою звали товсту смугасту бавовняну тканину. І ще одна назва може нам зустрічатися  в тих же романах і повістях - серпанок. Слово це теж позначало легку прозору тканину, з якої робили головні убори для заміжньої жінки. Походить слово серпанок від перського сарапак - "жіночий головний убір". Тканини давно немає, а от слово серпанок залишилося - воно позначає легкий прозорий туман, який по-російськи називають дымка. Так і живуть обидва слова в первісному значенні.

3. У художніх творах XIX ст. та в сучасних історичних романах можна зустріти назву тканини, нам незнайомої, - димка. У давнину цю тканину в нас не виробляли, її завозили зі Сходу. Назва її походить від турецького дим  - сорт тонкої, легкої, напівпрозорої тканини. У свою чергу, це слово в турецькій мові  - запозичення з грецької, у якій було слово дімітос - "двонитяний", "зітканий у дві нитки".

2.  Схожа на шовк блискуча й гладенька тканина - атлас - має назву тюркського походження (атлас - "гладенький, рівний"). В українську та російську мови це слово могло прийти через польську або німецьку мову (зверніть увагу на наголос, тканина  атлас, збірник географічних  карт - атлас). 

   

Про тканини

 1. Ой, у полі жито копитами збито,                            Під білою березою козаченька вбито.                            Ой, убито,вбито, затягнуто в жито,                  Червоною китайкою личенько накрито.                  Народна пісня  

    А що це за тканина - "червона китайка"? Виявляється, що це шовк червоного кольору. Від   китайки -  "китайської тканини" - до слова шовк стелиться довга й далека дорога, хоч виходять обидва слова  з одного поняття - "китайський".

У латинській мові тканина звалася серікус - "китайська" (тканина), бо Китай по-латині Серес. Потрапивши в середні віки до Скандинавії, слово перетворилося на селькі, а прийшовши у нашу землю, стало звучати, як шёлк (російське), шовк (українське). Тому застаріле українське китайка спочатку означало "шовк" (кажуть, що завозився переважно цупкий синій шовк), а пізніше китайкою звалася бавовняна тканина, яка вироблялася в Росії.   

                       

                            

46. Ми з вами розглянули лише незначну кількість запозичених назв одягу й способів одягатися, які в нашій мові досить міцно  закріпились і належать до найчастіше вживаних і загальновідомих. Проте майже щороку разом з новою модою в мову приходять і нові слова. 

Тримаються вони, як правило, недовго, обслуговуючи цю нову моду, а потім переходять у мовний пасив. Так, у нашій мові за останні роки побували такі назви взуття, як шпильки, шузи, уги, снікерси, танкетки, в'єтнамки, панталети, сандалети, кросовки, ботильони та ін.     

       І кожне з цих слів поступово осідало "на дно" мови, приречене на повне забуття. Проте, якщо врахувати, що "нове  - це добре забуте старе", то не будемо дуже дивуватися, бо зараз окремі слова знову піднімаються з дна на поверхню нашої мови. Я маю на увазі застарілі слова.

45.  У Римі на початку нового тисячоліття (I ст. н.е.) колонією звали дрібну ділянку землі, яку давали в аренду селянам - колонам. Слово колонія на той час було багатозначним; у нього було ще значення "поселення за межами держави". Як відомо, греки й римляни на завойованих землях засновували свої поселення для нагляду, урядування й торгівлі.

Однією з таких старовинних колоній було місто на Рейні, яке по-французьки звалося Колонь, а по-німецьки - Кельн. Ароматну воду, яку виготовляли й вивозили на продаж із цього міста, французи назвали eau de Cologne - о'де колонь. Ми запозичили у формі одеколон, у польській мові воно існує в калькованому перекладі - вода кольоньска. 

44. Слово одеколон уже з першого погляду справляє враження запозиченого. Якщо спробувати пошукати йому відповідників, хоча б слів з основою колон-, то першим, мабуть, пригадається слово колонія. Хоча що спільного може бути між одеколоном - запашною рідиною, яка викликає уявлення свіжості, чистоти, запаху трави і квітів, і колонією -

похмурим словом, що викликає згадку про загарбання, рабство, утиски й приниження. Виявляється, що спільність є, тільки слово колонія   від часів Стародавнього Риму й до наших днів змінило своє значення...

                 Яблуня-колонія

 

43. Коли вже мова зайшла про коштовності, то слід згадати й про такі коштовності, як ароматичні речовини (у давнину ціна їх була надзвичайно високою, бо привозилися вони, як правило, здалеку й використовувалися в релігійних відправах як жертви богам).

Слово аромат було запозичене з груцької мови ще в XI ст. Спочатку воно означало "запашні трави"; "коріння", а пізніше - "прянощі". Тепер слово аромат означає "приємний і ніжний запах, пахощі", тобто воно з конкретного поняття стало абстрактним. Зате французьке абстрактне parfum - парфьом ("пахощі") стало в нас конкретним. Парфуми, духи  - це спиртовий розчин запашних речовин (духи - це російський переклад-відповідник французькому parfum, що виник у XVII ст.). 

А це мої улюблені...

 

42. Ставлення до коштовностей у різних народів не однакове - це залежить від традицій народу, укладу його життя, вірувань та ін. Так, наприклад, скромний блакитний непрозорий камінь бірюза, виявляється, носить досить пишне й гучне ім'я:

піроза у персів означає "усеперемагаюча", тобто така, що затьмарює своєю красою всі інші дорогоцінні камені, у той час як на Заході бірюзу називають просто туркеня, турчанка, не вважаючи її аж ніяк королевою дорогоцінних каменів.

 41. У Західній Європі грецьке слово адамантос перетворилося на діамант і в такій формі потрапило в українську мову. У сучасній українській мові вживаються дуже близькі за значенням три слова - алмаз, діамант, брильянт. Усе ж різниця є.

Алмаз - це насамперед назва мінералу - прозорого, безбарвного, який перевищує твердістю всі інші мінерали; брильянт - це алмаз, оганований певним чином; діамант - алмаз, огранований будь-яким способом.