Сьогодні пролунав останній дзвінок 
          у  2018-2019 навчальному році.
           Вітаю усіх із цим чудовим днем!
1. На святковій лінійці.

 

 

2. На класній годині                                                               

А завтра починаються літні канікули!!!

10.  Уявіть собі ситуацію. Учні збираються на екскурсію, та ще не вирішили, коли і куди (ну як у нашому класі!). І раптом чують повідомлення:

 

  Організовується екскурсія до міста й озера. Усі, хто хоче поїхати, запишіться в учня 8-го класу або зверніться до вчителя.

 

     Куди екскурсія, у кого записатися й до кого звертатися - невідомо. Чому? Бо їх не названо. У житті виникає потреба відмежувати предмет, явище від ряду однорідних. Отже, у мові, у царині найменувань предметів, на противагу загальним назвам, існують власні.

                        Охтирка - моє улюблене місто!

9. Серед безмежжя СЛІВ, об'єднаних значенням предметності та граматичними особливостями в одну частину мови - іменник, виділяються розряди загальних і власних назв.

  ЗАГАЛЬНІ НАЗВИ - це узагальнені найменування однотипних предметів, явищ, упредметнених дій, станів, ознак: учитель, вежа, гроза, повідомлення, стурбованість, завзяття. 
    Характерною особливістю загальних назв є те, що вони позначають не окремі предмети, а сукупність їх. Припустіть, що кожний предмет може мати свою назву. Огляньтеся навколо й спробуйте назвати окремими словами все, що бачите: кожне дерево, кожний сучок, гілку і листочок на ньому, кожну травинку й комашку, що повзає на ній і т.д. Уявляєте, скільки для цього потрібно СЛІВ? 
   

  Їх би ніхто не зміг засвоїти й пам'ятати. А спільна для них загальна назва, типізуючи, об'єднує, називає одним словом цілу групу окремих, але однорідних предметів, що мають спільні показові для них особливості. 
     Наприклад, слово риба є назвою мільйонів хребетних тварин, що живуть у воді, дихають зябрами, мають плавці та шкіру, найчастіше вкриту лускою;

зошит - це зшиті аркуші чистого паперу для писання або малювання, а всі шуби, незалежно від їхнього розміру, кольору, фасону, об'єднані тим, що належать до верхнього зимового одягу з хутра або на хутрі.

8.    Збагачення словникових запасів людини іменниками винятково важливе для розширення знань, розвитку мислення та уяви. 
   

 На уроках з будь-якої навчальної дисципліни діти засвоюють передусім іменники-назви відповідних понять, а отже, і самі поняття: на уроках літератури - стилі, жанри, тропи; на уроках ботаніки - класи рослин, самі рослини, їх будову тощо. Таким чином вони  розширюють свій  кругозір, збагачують знання про світ.
    У СЛОВАХ - назвах предметів докладно зафіксоване наше сьогодення, навічно закарбоване минуле й настійно стукає до нас майбутнє.

7.    А як ви думаєте, яких СЛІВ в українській мові найбільше?  До якої частинимови вони належать? Щоб перевірити правильність своєї відповіді, треба звернутися до тлумачного (або орфографічного) словника й підрахувати СЛОВА, наприклад, на літеру Є або Ю (їх порівняно небагато), визначаючи належність кожного слова до відповідної частини мови. 
   

  І переконаємося, що найбільше в нашій мові іменників. І це зрозуміло: адже навколо нас сила-силенна предметів - тварин, рослин, речей та ін. І всі вони мають назви, а деякі - навіть кілька. Скажімо, зрізану тонку гнучку гілку називають різка, прут, хмизина, хворостина, дубець, лозина; людину, яка багато й старанно працює - трудівник, трудар, трудяга, працелюб, трудолюб. 

     Більше того, іменники - надзвичайно плодовитий клас слів: один іменник може "породити" десяток собі близьких: дуб - дубець, дубина, дубиння, дубище, дубняк, дубовик, дубок, дубочок, дубчак, дуб'я. 

    А скільки емоційно забарвлених варіантів мають деякі іменники!

6.  За значенням і граматичними особливостями слова об'єднуються в класи, які прийнято називати частинами мови. До них належить іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник, прислівник, прийменник, частка, сполучник, вигук. Які з них належать до повнозначних?
    Так, це іменник прикметник дієслово числівник прислівник числівник, бо слова. які вони обєднують, мають лексичне значення.
    А які з названих частин мови виконують особливо важливу роль у реченні? Яку саме? Так, ІМЕННИК і ДІЄСЛОВО, які найчастіше становлять граматичну основу речення і, виступаючи в ролі  ПІДМЕТА  і ПРИСУДКА, об'єднують навколо себе всі слова, що входять до речення.

   Хай вітер знамена колише й співають в садах солов'ї!

 

5. Лексичне значення  - це конкретний зміст слова, це відображення комплексом звуків частини дійсності, певного поняття:
родовід - походження, послідовність, історія поколінь певного роду;
коректний - який ввічливо поводиться з людьми, тактовний;
усталити - зробити сталим, надійним, без відхилень і змін;
мимохідь - минаючи щось, побіжно;
мимохіть - мимоволі, несвідомо;
гривна - стародавня металева шийна прикраса у вигляді обруча;
гривня - грошова одиниця України...

 

- Нова українська гривня.

4.   Будучи самостійним, відповідно оформленим і вільно відтворюваним елементом мови, кожне СЛОВО щось називає або вказує на певні відношення. 
    За роллю у мові слова поділяються на повнозначні (самостійні) , які є назвами предметів, явищ, ознак, дій, кількості (ліцей, свято, мовний, аналізувати, сім), неповнозначні (службові), що виражають певні відношення (у, біля, і, якщо, тільки, хай) та вигукові й звуконаслідувальні (ох, о-о-о, агов, ку-ку, цить, ой, овва). 
 

   Основу кожного повідомлення, запитання чи завдання становлять повнозначні (самостійні) слова. Це слова, яким властиве лексичне значення.

      24 Травня - День слов'янських мов!

День пам'яті святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських
                             

3. Силу, красу й значення СЛОВА народ підкреслив у своїх мудрих узагальненнях - прислів'ях, приказках та інших усталених зворотах.

1. Птицю пізнати по пір'ю, а людину - по мові.
2. Рідна мова не полова: її за вітром не розвієш.
3. Слово не горобець: вилетить - не спіймаєш.
4. Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
5. Не кидай слова на вітер.
6. Слово не полова - язик не помело.
7. Слово до слова - зложиться мова.
8. Не те гріх, що в роті, а те, що з рота.
9. Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
10. Кажи не кажи, а своє слово держи.

2. Значущість, вагомість СЛОВА підкреслюється вже тим, що назва цієї мовної одиниці дуже часто вживається у значенні мова:
 
  "Ти постаєш в ясній обнові,             
    Як пісня, линеш, рідне слово,
    Ти наше диво калинове,
    Кохана материнська мово!"
                        Дмитро Білоус


"О слово рідне! Шум дерев!
  Музика зір блакитнооких,
  Шовковий спів ланів широких,
  Дніпра між ними левів рев..."
                    Олександр Олесь


"Як парость виноградної лози,
  Плекайте мову. Пильно й ненастанно
  Політь бур'ян. Чистіша від сльози
  Вона хай буде. Вірно і слухняно
  Нехай вона щоразу служить вам,
  Хоч і живе своїм живим життям..."
             Максим Рильський