Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)

вторник, 30 января 2024 г.

3. Вислів випити гірку чашу  (випити чашу до дна) бере свій початок з біблійних текстів. Означає він перетерпіти всі неприємності, нещастя: "На жаль, доля загону склалася трагічно. Соломія Леглич була бійцем у ньому й випила  до дна гірку чашу тяжких випробувань" (П. Гуріненко).   

2. Чаша терпіння переповнилась - це значить, що людина більше не в змозі стримуватись, терпіти, вона починає діяти. Вислів синонімічний до фразеологізму терпець урвався. "Коли німці ще воюють, відбиваючись зубами, руками й ногами, то лише від свідомості того, що чаша терпіння народів ущерть переповнилась, і що на цей раз їм уже не вислизнути від відповідальності, від кари" (Я. Галан). 

понедельник, 29 января 2024 г.

Крилатий вислів "Випити гірку чашу"

1. Цілий ряд крилатих висловів містить у собі слово "чаша": чаша терпіння переповнилась, випити чашу до дна, нехай обмине мене чаша сія, не мине його чаша сія, дім - повна чаша, кругова чаша. Ці вислови варті уваги не завдяки своєму давньому чи славетному походженню, а зовсім з іншої причини: їх часто плутають, уживаючи недоречно. Такі помилки справляють погане враження. Тому давайте поставимо кожну "чашу" на належне їй місце.  


 

воскресенье, 28 января 2024 г.

13. Цими словами (блудний син) також  презирливо називають усіх тих, у кого недостатньо розвинене або й зовсім відсутнє почуття любові до своєї Вітчизни, хто ладен покинути її заради примарних переваг чужих країв. "Багато з тих, хто прирік себе на поневіряння по чужих містах і країнах, поспішають до приїжджих земляків заради зустрічі з гостем - посланцем далекої Батьківщини, де колись блукав босоніж, учився і виріс блудний син, яку покинув у пошуках учорашнього дня" (З газети). 

суббота, 27 января 2024 г.

12. Вислів блудний син у переносному значенні - людина, яка розкаялась у своїх вчинках. "Як блудний син, він ладен був упасти на цю прекрасну землю, заплакати сльозами радості й просити тіні предків не отвергати його в тяжку годину..." (В. Шевчук).  

пятница, 26 января 2024 г.

11. На картині Рембрандта зображено момент приходу блудного сина: він упав на коліна перед батьком. Ми майже не бачимо його обличчя - лише спину в подертому, убогому вбранні та босі  ноги. Прямо перед нами з темного тла картини проступає обличчя батька - добре, лагідне, його старечі руки м'яко опустилися на плечі сина... Картина дихає простотою і високою людяністю, недаремно її вважають шедевром світового мистецтва.  

четверг, 25 января 2024 г.

10. У геніального голландського художника XVII ст. Рембрандта ван Рейна (1606-1669) є картина, яка зветься "Повернення блудного сина".                                                                                           Сюжет картини взято з євангельської притчі, у якій розповідається про блудного (неправедного, розпусного, марнотратного) сина, який залишив батьківський дім, забравши свою частку спадщини, і на чужині прогуляв і пропив усе, що мав. Убогий, хворий, голодний повернувся він додому. Батько простив йому все, із радістю зустрів його, одягнув у дороге вбрання і "наказав зарізати відгодоване теля" (говориться у притчі), щоб відсвяткувати повернення сина. 

 

среда, 24 января 2024 г.

9. Ще один вислів з цієї похмурої "серії" - долина печалі (сліз) - (старослов'янською мовою - юдоль плачу), місце, де начебто має відбутися страшний суд при кінці світу. Вживається в переносному значенні - життя людини з турботами й печалями; чиясь гірка, стражденна доля. 

вторник, 23 января 2024 г.

приносили в жертву

8. Сильне враження справляє картина-триптих  Ієроніма Босха (1450-1516) "Страшний суд".                                                                    Місце пекельних мук людини позначає також вислів геєна вогненна. Геєнна - це давня назва долини Хінном біля Єрусалима, де іудеї приносили в жертву Ваалу й Астарті своїх дітей, спалюючи їх (звідси ненависть до цього місця). Цар Іудеї Іосія знищив язичницькі жертовники, а долину перетворив на звалище сміття і місце для спалювання трупів. І знову це була "геєна вогненна". Такою й залишилася вона в пам'яті потомків. 

 

воскресенье, 21 января 2024 г.

7. Вислови страшний суд, кінець світу вживаються у явно гіперболізованих описах чогось, особливо при жартівливо-іронічному зображенні сварки, безладдя, стихійного лиха та ін. "Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських степів. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням видимало в людей із-під ніг посіви" (О. Гончар). "Якби не пекло довкола, не ця біблійська феєрія кінця світу, вона б подумала, що хтось її обережно будить зі сну" (В. Яворівський).

 

суббота, 20 января 2024 г.

6. Зрідка можна зустріти вислів антихристова печать. Вважалося, що цією печаттю Антихрист начебто таврує своїх слуг.  І переносно - усе, що позначене печаттю зла, усе, що вороже людині. Наприклад: "На опасці [обгортці бандеролі] стоїть тільки антихристова печатка  "Д {озволено} Ц {ензурою}" - та й годі" (М. Коцюбинський).

пятница, 19 января 2024 г.

5. Згадуваний у книжці Антихрист - посланець диявола - має начебто очолити ворожі Христу сили перед встановленням "царства божого" на землі. Церква неодноразово називала антихристами своїх політичних противників. У переносному значенні антихрист - запеклий злочинець (слово вживалося у дореволюційні часи як лайка).  

четверг, 18 января 2024 г.

4. У наш час ці похмурі образи служать для зображення лиха величезних масштабів, наприклад: "У пам'яті ворушилися тези про невідворотність вимирання людства з голоду, колись напророкованого вченим англійським ченцем Мальтусом. Коли не з голоду, то від бомби, а не від бомби, то від хвороб - апокаліптичні свої візії [англійський] журнал пов'язував із наступом соціалістичних учень" (В. Коротич);
"Але прийом було влаштовано - який збіг! - саме в тому залі, де свого часу тутешня знать вшановувала учасників бомбування Хіросіми, даючи банкет на честь матері старшого з офіцерів, іменем котрої - теж який цинізм! - було названо той апокаліптичний літак" (О. Гончар).
 

среда, 17 января 2024 г.

3. Ф. Енгельс вважав, що "Апокаліпсис" є цінним джерелом історії християнства. Книга сповнена бунтарської ненависті до Риму.  
       Пізніше церковники вмістили цю книгу в кінці "Нового завіту" і використовували її похмурі сторінки для залякування віруючих. Так, апокаліптичною вважали чуму, що в 1348 році охопила величезну територію (Крим, Грецію, Єгипет, Туніс, Балкани, Європу аж до Скандинавії) і забрали чверть людності Європи.
Темні, неосвічені й залякані люди вважали тоді, що це сили темряви виступили проти християнського світу з метою знищення його. Після перемоги Жовтня, у роки громадянської війни "передбачення" "Апокаліпсису" використовувалися для контрреволюційної пропаганди.
 

понедельник, 15 января 2024 г.

2. Наукове пояснення змісту цієї книги дав Ф. Енгельс. Він писав, що ця книга - не єдиний твір такого типу, у неї було багато попередників і в дохристиянській літературі. Твір цей, на його думку, був написаний невідомим християнином у часи правління римського імператора Гальби невдовзі після смерті Нерона.
Зображуваний у ньому Антихрист - "звір із бездни" - це алегоричний образ Римської імперії - ворога і гнобителя багатьох народів; так само алегорично тут названо столицю імперії - Рим ("велика блудниця"), імператора Нерона ("звірине число 666") та ін.
 

воскресенье, 14 января 2024 г.


Крилатий вислів "Кінець світу"

1. Апокаліпсис (грецькою мовою - розкриття, одкровення) - чи не найдавніша пам'ятка християнської літератури. Автор книги називає себе Іоанном (звідси друга назва "Одкровення Іоанна"). У формі фантастичних "видінь" у ній розповідається про пришестя Христа й появу Антихриста, про боротьбу між ними, про тисячолітнє царство Христа, "страшний суд" і "кінець світу", про свтановлення вічного царства Христа і праведників.