Крилатий вислів "Через терни до зірок"

1. Поезії - таке диво: або читач одразу з першого читання пройметься настроєм поетичного твору, або відкладе байдужою рукою його й  більше не загляне. А чому відкладе? Бо не сприйнявся вірш як пісня, бо спіткнувся об щось, бо темний текст, незрозумілий. А то ще - не хвилює. А що ж то за вірш, якщо він не схвилював душу читача? 

11. Тлумаченню непрозорих висловів російської мови типу "впросак попасть", "баклуши бьют", "собаку съел" та багатьох інших присвячена дуже цікава книжка Сергія Максимова "Крылатые слова (Не спроста и не спуста слово молвится - и до веку не сломится)". 

10. Багато разів робилися спроби по-різному тлумачити цей вислів. Одні коментатори Євангелія вважали, що "верблюд" - це товстий корабельний канат, який у давнину робився з верблюжої вовни; інші схилялися до думки, що тут ідеться про справжнього верблюда, а от "голчане вухо" - це одні з воріт у стіні Єрусалима, дуже вузькі й низькі. Ще одні твердили, що це звичайнісіньке прислів'я, де все треба розуміти прямо, буквально: раз верблюд не пролізе, то і багач теж.

 

9. І в крилатих словах бувають "темні місця", як у "Слові о полку Ігоревім". Наведемо один такий приклад. Вислів легше верблюдові пройти крізь голчане вухо, ніж багатому увійти в царство небесне походить із Євангелія. Тепер майже ніхто не вживає його у наведеній формі; звичайно кажуть легше верблюдові пройти (пролізти) крізь вухо голки, ніж комусь щось зробити.

   

8. Якби вислів Дамоклів меч трохи уточнити, то він би мав таку форму "Меч над Дамоклом" - і тоді б ніхто не помилявся у його тлумаченні. Адже по-українськи Дамоклів меч - те саме, скажімо, меч, ніж Дамокла, тобто назва предмета (меч, ніж) і особи, якій цей предмет належить. Але меч належав не Дамоклові, а сіракузькому тиранові Діонісію Старшому (432-367 до н. е.), у якого Дамокл був придворним і якому страшенно заздрив, вважаючи його найщасливішим із людей.

Коли Дамокл це сказав, Діонісій, як розповідає старогрецька легенда, посадив заздрісника на своє місце, повісивши над його головою на кінській волосині гострий меч. Зляканому Дамоклові Діонісій пояснив, що цей меч є символом тих небезпек, яких зазнаЄ володар постійно, кожної хвилини.

Отож не меч у руці Дамокла, а меч над головою Дамокла, та ще й на волосині, яка може кожної хвилини обірватися. Пояснював Діонісій наочно, переконливо, що й казати, тільки трохи зажорстоко, як на ті часи. 

7. Видатний знавець життя тварин Альфред Брем у своїй книзі "Життя тварин" писав, що лебідь перед смертю дуже мелодійно зітхає, "голос його нагадує приємний звук срібного дзвону". Це й могло послужити причиною появи повіря і крилатого вислову. Проте сучасні вчені-натуралісти більш категоричні. Вони твердять, що лебідь безголосий; навіть гелгати, як гуси, лебеді не можуть. У сильному гніві, коли їм доводиться захищати від ворогів своїх лебедят, вони лише шиплять.

  

6. Читаємо в статті О. Гончара "Довженків світ": "Про Дніпро - велику ріку свого народу, про Нову Каховку він запише згодом у своєму щоденнику, що вона стала батьківщиною його серця, батьківщиною найдорожчих його почуттів. Їй він проспіває свою лебедину пісню - "Поему про море".

                                                 Ідеться, розуміємо, про останній злет таланту, ширше - про останній високий учинок в житті. Але чи лебеді справді вміють співати?                                                                                                      Вислів виник з повір'я, що начебто лебеді співають перед смертю (це повір'я виникло ще в давнину, бо зустрічається в одній з байок Езопа).

 

5. Фенікс - міфічний орел з пір'ям вогненно-червоного й золотого кольорів. Міф про фенікса виник у давній Аравії, а потім поширився в Єгипті й Греції. Відомо кілька варіантів цієї легенди. За одним, фенікс прилітав з Аравії до Єгипту раз на 500 років, приносячи мертвого батька, щоб спалити його в храмі бога сонця (тоді фенікс просто "вилітав або відлітав з попелу").

За іншим, фенікс спалював себе і відроджувався з попелу молодим і оновленим (тоді фенікс "відроджувався з попелу"). Тому вислів  можна вживати у двох варіантах. Правда, значно популярніший другий із значенням вічного оновлення, безсмертя: "Красуня Варшава встає з руїн, мов фенікс із попелу" (П. Козланюк).

4. Часом у крилатих слів зовсім втрачається зв'язок з їх першоджерелом: твір, із якого їх узято, забувається, зміст крилатого слова змінюється. Так сталося з висловом левова частка, який у словнику пояснюється як найбільша або найкраща частина чого-небудь. Це його сучасне значення.

А тепер подивимось, що про це сказано в Езопа (адже він вважається "батьком" цього вислову). У нього Лев каже: "Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу - за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім'ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить". Як бачимо, Лев забрав собі не більшу частину, а всю здобич.   

 

3. Тому, перш ніж остаточно вирішити "я це знаю", треба заглянути не в один словник. Так, наприклад, слово табу (з полінезійського "тапу") у більшості словників пояснюється як щось заборонене. Це і так, і не так, бо "тапу" - це предмет (або назва його) водночас і святий, посвячений, і проклятий. А разом - це щось, від чого слід триматися подалі, уникати за всяку ціну.

  

2. Автор пісні "Молода гвардія" - поет О. І. Безименський, написана вона в 1922 р. А де взяв ці слова автор пісні? У перші роки радянської влади широко вживалися вислови стара гвардія і молода гвардія, тобто старше покоління і молоде покоління. Обидва ці вислови не виникли в ті роки, а лише наповнилися новим значенням. У військах Наполеона був поділ на молоду і стару гвардію; стара була оточена ореолом слави, бойових заслуг.

   

Крилатий вислів "Чий Дамоклів меч?"

1. Часто трапляється так: людина твердо впевнена, що вона правильно може пояснити значення слова, походження вислову. А потім за досить прикрих обставин доводиться визнавати: "Не знаю", "Помилявся", "Десь читав або чув начебто...".                     

 Візьмемо для перевірки вислів молода гвардія. Перше, що ви згадали, - це, безсумнівно, роман О. Фадєєва "Молода гвардія" (1946). Але чому краснодонці так назвали свою організацію? Звідки вони взяли цю назву? Краснодонці знали пісню, популярну в довоєнні 20-і - 30-і роки, де є такі слова:

Смелей вперед, и тверже шаг,                                                                                                                    И выше юношеский стяг!                                                                                                                            Мы - молодая гвардия                                                                                                                                   Рабочих и крестьян.

      

12. Протягом віків дбав наш народ про свою мову, про слово, "як парость виноградної лози" плекав його, "доглядав, як сад", відстоював у кривавих і безкровних боях з ворогами, у наші дні використовує слово як зброю у боротьбі за справедливі ідеали людства. Цю любов і повагу до слова попередні покоління заповідали нам, а ми передаємо їх наступним. про силу повнозначного, точного слова в устах людини говоримо ми, цитуючи безсмертні рядки:

Ну що б, здавалося, слова...                                                                                                                        

Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється - ожива, 

Як їх почує!..

Постав цей вірш Шевченка з конкретної причини: поет, по дорозі із заслання, почув рідну, знайому з дитинства пісню про сироту, що йде служити в солдати. Пісня зворушила, розчулила великого поета, слова її набули віщої вагомості. Вислів уживається значно ширше і ближче до прямого значення слів, що складають його.

 

 

11. Так само з сивої давнини через біблійні тексти дійшли до нас чиїсь гіркі слова немає пророка у своїй країні (що означають: люди охоче прислухаються до слів сторонніх осіб і зовсім не цінують навіть найрозумніших думок, якщо вони висловлені своїми, близькими людьми); не мечіть бісеру перед свиньми (не витрачайте марно слів перед людьми, які не здатні зрозуміти вас); глас вопіющого (голос волаючого) в пустелі (даремний заклик до кого-небудь, залишений без уваги, без відповіді; одинокий виступ, не підтриманий ніким). Ці вислови міцно увійшли в нашу мову і вживаються у найрізноманітніших тональностях.