І Олександр Олесь у поезії  "Тайни ночі" зізнається:
Хочу я купави. Їй я розкажу,
Чом я над сагою цілу ніч ходжу.
Далі у вірші із ночного видіння виринає образ русалки:
Зашуміла десь трава...
Ах! Русалка виплива...
Вся в каміннях, в сріблі, в росах,
І лілеї білі в косах.
В Олеся кохана порівнюється з квіткою:
Тобі б зорею сяйво лити,
Цвісти лілеєю в раю.
Троянду наших водойм оспівували й інші поети. Наприклад, Дмитро Загул:

 Мов та лілія ніжна і біла,
 Що росте на дзеркальній воді,
 Так і ти в моїм серці зацвіла,
 Пелюстки розгорнула бліді.

 У вірші "Латаття" Миколи Зерова читаємо:

Зринає він, дзвінкий і розмаїтий,
На шістдесят зелених коротких літ
З грузького дна - латаття ніжний цвіт,
Щоб нам жагу безмежну напоїти...
А дні летять, як вітер; рвуть стерно
І топлять нас. І білий цвіт латаття
Вертають на мулке і чорне дно...