Заміжжя - велика переміна в житті дівчини, і бентежні роздуми, що то буде за цим життєвим порогом, як то ж воно складеться в подружжі і чи краса дівоча збережеться, мимоволі обступають серце:
- Матінко-голубочко,
Чи буду я такая,
Чи буду я такая,
Як калинонька цяя?
- Будеш, доненько, будеш,
Поки в мене будеш,
А як підеш від мене,
Спаде красонька з тебе,
Спаде краса-полуниця
Із біленького лиця.
Обсядуть тебе діти.
Як калиноньку квіти,
Обіллють тебе сльози,
Як калину морози.
І щаслива пора дівування в домі турботливої матері не раз ще згадуватиметься.
А пов'язана в пучечки калина - це вже зв'язана шлюбом дівчина. А він, шлюб, усілякий буває: і щасливий, і нещасливий.
Та чи я в лузі не калина?
Та чи я в лузі не червона?
Нащо мене поламано
І в пучечки пов'язано?
Нещастя моє! Недоля моя!
Комментариев нет:
Отправить комментарий