Ледь уловимі душевні настрої, розвиток ще прихованих почуттів розкриває український письменник Григір Тютюнник в оповіданні "Печена картопля". До речі цей твір був екранізований. Чудова гра акторів.

"... І дим угорі, над багаттям, порожевів, як узимку на сході сонця з бовдурів...
       Картопля перестала сичати. Жарок пригас. У ярку смачно запахло підпеченою скоринкою, а лопухи, почувши холодок, - настовбурчились, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли - росою, ніччю, димом..., печеною картоплею..."  
                                  

 Про благодатну пору копання картоплі, неповторні барви, настрої цієї пори і в "Жартівливій баладі про теорію відносності" Івана Драча, у якій він використовує незвичайну лексику та порівнячння: 


                        
                     Картоплі овальні, неначе планети...
                         Потім беруть ті планети на горб
                       з їх атмосферою та стратосферою
                       Та кагатують, а дядько Ригор
                        їх зверху соломою, землею їх зверху!