Жалить кропива ось цими голочками, які вкривають стебло рослини. Вони зовсім невидимі, але печуть добряче завдяки мурашиній кислоті.
  Жалющі властивості кропиви відбиті в народній мудрості:
  1) Стоїть, колихається, як стрінеш - то кусається.
  2) Зубів не має, а кусає.
  3) Не вогонь, а печеться.
  4) Олена зелена, поцілуй - свербить, болить і чухати хочеться.
  5) Стоїть зелене, торкнешся - ошпаришся, а свиня з'їсть - не вдавиться.

  6) Що за трава, що й сліпий знає?
  7) Що пече без вогню?
  8) Буде і на кропиву мороз.
  9) Часом і між кропивою лілія росте.
 10) Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила.
Ще є отакі постійні народні порівняння:
"Добре, як голому в кропиві", "Живе, як голий у кропиві", "Сердита, як кропива", "Жалка, як кропива". 
   А це вже пісенне: У полі кропивонька жал..ливая,
                                  А в мене свекруха сварливая...  
А це фразеологізми: "кропив'яним сім'ям засипАти" (значить, лаяти, наговорити багато), "кропив'яне сім'я" (це ще так зневажливо називали чиновників, які брали хабарі)...