В оповіданні "Харитя" Михайла Коцюбинського є такий образ: "Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці". Наші діди-прадіди ще пам'ятають і полотняні штани, і полотняні торби. Льняне полотно взимку зігріє, а влітку  дасть прохолоду.

 Василь Стефаник у новелі "Дорога" пише: "Ступав своєю дорогою дальше. Вона, як полотно, під ним угиналася."

У путівних замітках німецького географа Йоганна Георга Коля, який мандрував по Україні 1838 року, є такі порівняння: "Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що щосуботи миють їх, як це роблять й голландці, але й ще раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно"...