Образ цієї рослини часто зустрічаємо і в новелах Григора Тютюнника:

"Душно й солодко пахне в низовому бабиному садку тернів цвіт. гудуть у ньому бджоли з теплого, підсонячного боку та оси, що налітають сюди з лісу попастися" ( "Вуточка");
" ... І от знову прийшла весна, і знову зацвів терен у Вуточиному садку, принаджуючи своїми пахощами ос та бджіл на молоду квітку" ( звідти ж );
"Туман пах бузковим цвітом... а над кручею з червоної  глини цвіли терни" ("Климко").

По-різному дивиться на нас терен. І думки, почуття, настрої  не однакові у нас викликає. То він є символом суму, стражданням, а то елегійний настрій створює 

(елегія - це журлива пісня).