До щему, до сліз тривожать, розчулюють серце проникливі поетичні рядки нашого класика-земляка Павла Арсеновича Грабовського. Життєвий і творчий шлях його, ой же, який тернистий! Але, на жаль, не винятковий для українського письменника.
Та ж, що коханням братернім
Шлях мій устелений терном,
Легко могла б озарити, -
Більше немає її...
Маренням стались химерним,
Попелом встигли потліти
Думи мої.
Надія Костянтинівна Сигида ( про неї йдеться у вірші)
Та ж, що коханням братернім
Шлях мій устелений терном,
Легко могла б озарити, -
Більше немає її...
Маренням стались химерним,
Попелом встигли потліти
Думи мої.
Надія Костянтинівна Сигида ( про неї йдеться у вірші)
Комментариев нет:
Отправить комментарий