З рослиною терен пов'язані й такі відомі поняття, як "терновий вінець" і "шлях, устелений терном". 

У Лесі Українки є чудовий, повий глибокого смислу вірш "Завжди терновий вінець":
Завжди терновий вінець
            буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
       на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так  одвіку  було
             й так воно буде довіку,
                         поки житимуть люди
                                     і поки ростимуть терни.
                         Але стане вінцем
                                     лиш тоді плетениця тернова,
                         коли вільна душею людина
                                     по волі квітчається терном,
                         тямлячи вищу красу...
                              ніж та, що кричить на майданах:
                         "Гей, хто до мене? Ходіть,
                                     я кожному в руки даюся".