Якщо перейти Слонову річку й перевалити через високі-таки Кедрові гори, то на сході можна побачити плоскогір'я Карру.

    Червоне, безмовне, незвичайне. Високий вміст заліза в піску, який покриває поверхність, надає суворий та дикий вид цим місцям. Улітку земля пересихає й стає твердою, як обпалена цегла. 
  Серед червоної пустелі зрідка попадаються химерні дерева, які надають місцевості ще більш таємничий вигляд. 

     Якщо підійти ближче до цих дерев, то легко помітити, що це наші давні знайомі. Так, так. Високі (до 10 метрів у висоту), із жовтувато-бурими  тонкими стовбурами, зігнутими начебто під вагою величезних пучків товстого закрученого, як роги, сірого листя, рослини - це добре нам знайомий "столєтнік" - алоє деревовидне.

                 Сьогодні всі вітання нашій Владі.
                      З  Днем народження!