17. Лари чимось нагадують "домових" українських та російських казок. Вони - охоронці дому, бо залишалися в ньому навіть тоді, коли господарі виїжджали назавжди (пенати начебто йшли за господарями) і водночас охоронці господарів у подорожах, на польових роботах, на війні. Зображення їх вміщувалося у спеціальній скриньці, яка звалася ларарій.

Коли родина сідала їсти, перед ларами ставилася на маленьких тарілках  їхня частка: під час сімейних урочистостей ларарій відкривали, щоб лари могли взяти участь у святі. Лари були також у кожній вулиці міста; місто і держава також мали своїх ларів. 

                                      У наші часи лари і пенати - образна назва рідної домівки. "Щасти й йому, доле, благополучно повернутися в рідні пенати!" (Ф. Маківчук).