Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)

пятница, 5 мая 2017 г.

     Барвінок. Прекрасна й осяйна ця рослина. Якщо до уваги взяти те, що майже на всіх наших сільських, і не тільки сільських, квітниках стелиться цей вічнозелений чагарничок, то й цілу Україну можна назвати - барвінковий край.
 Поширений і оспіваний в народі барвінок здавна. Значне місце як символ займав він у віруваннях давніх слов'ян, насамперед у Київській Русі. З тих пір барвінок увійшов у побут, звичаї та обряди нашого народу. Рослина щедро оспівана у фольклорній творчості, має багато символів. Найперше барвінок символізує віру у свої сили, всепереможність природи. 
   Коли скресали сніги, розливалися весняні води, дівчата  починали співати веснянки. І серед пісень цієї пори - чимало про барвінок. А ще ця синьоока квітка  - символ хлопця. Це завжди вродливий, статний парубок. Ось як дівчина звертається до милого з ніжними заклинаннями:
         -  Ой ти, козаче, зелений барвінку,
            Прийди до мене хоч у недільку;
            Ти прийди до мене, хрещатий барвіночку!
  У народі живе чудова легенда про походження цієї рослини. Діялося це тоді, коли турки й татари нападали на українські землі. Увійшли якось вороги в одне село й винищили  там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховалися в лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарубали, а дівчину задушили. Ото з парубочої крові й виріс барвінок у лісі, а губами дівчини полилася чиста вода.

Комментариев нет:

Отправить комментарий